Частина 36

***

У кабінеті Ерагона Езерхая панував затишок, змішаний із напругою. Молодший брат неквапливо потягував густе вино, спрямувавши погляд у вікно. Там, у оксамитовій чорноті ночі, ліниво підмигували далекі зорі. Айрен сиділа на стільці навпроти наставника, застигши в слухняному очікуванні. Ерагон же, здавалося, був розлючений. Він один за одним переглядав сувої, зміст яких залишався для дівчини загадкою, і з роздратуванням жбурляв їх у центр кімнати в купку. Нарешті, нагородивши демона особливо важким поглядом, він різко зім’яв черговий пергамент і запустив ним прямо в Локі.

Айрен здригнулася, мертвою хваткою вчепившись у сидіння стільця. Серце забилося частіше, але десь у глибині душі розлилося дивне тепло: їй лестило, що брати не бояться бути собою в її присутності. Поки для всього світу вони залишалися бездоганними та стриманими лідерами, тут, із нею, вони дозволяли собі щирість — нехай навіть вона проявлялася у летючому в голову смітті. Паперовий снаряд влучив точно в ціль, змусивши Локі різко обернутися.

— Я хоч колись дочекаюся від тебе допомоги? — спокійно запитав ангел.

Осушивши келих до останньої краплі, Локі на мить завмер. Наступної миті його пальці до хрусту стиснули тонку ніжку, і скло слухняно полетіло в голову старшого брата. Ерагон, навіть не відірвавши погляду від паперів, ледь помітним, майже лінивим рухом хитнув головою вбік. Келих з оглушливим дзвоном розлетівся об стіну, осипавши килим блискучою крихтою.

Айрен судомно зітхнула, ледь не зірвавшись на крик, і притиснула долоню до грудей, намагаючись заспокоїти шалене серце. Її била дрібна дрож, але брати поводилися так, ніби між ними не щойно пролетів смертоносний снаряд, а прозвучала банальна фраза про погоду. Для них цей «діалог» був цілком звичним — лякаюча буденність, до якої дівчина ще не встигла звикнути.

— Хоч би раз позбавив мене цього задоволення, — вишкірився молодший.

— Зараз по рогах отримаєш, — ввічливо пригрозив Ерагон.

Локі закотив очі й, ліниво підвівшись, підійшов до краю столу, перебираючи залишки сувоїв, навіть не особливо вчитуючись у них.

— Як ти почуваєшся, Айрен? — запитав ангел через кілька хвилин тиші, відкинувшись на спинку стільця.

— Дякую, повелителю, мені краще. — Дівчина ввічливо схилила голову, але з-під лоба кинула проникливий погляд на демона.

— Я хочу, щоб ти потоваришувала з Алістеєм і дізналася, для чого він тут насправді, — одразу видав Ерагон, склавши руки на грудях. — Я, як і всі інші, не довіряю йому. Думаю, він відкриється тобі швидше, ніж нам. Підсвідомість чиста, і це напружує.

— Я поділяю з вами цю невпевненість, наставнику, але, як на мене, він просто молодий. Я зіткнулася з ним у коридорі, і його поведінка мені, м’яко кажучи, не подобається.

— Давай його просто вб'ємо, — спокійно сказав демон, кинувши останній сувій на купу до решти.

— Я прошу тебе... без рукоприкладства, — відповів Ерагон. — Це мені каже той, хто хотів його отруїти у в’язниці, — з насмішкою відгукнувся молодший брат, ставши за спинкою стільця дівчини.

Ерагон у відповідь лише підняв погляд на демона, мовчки ніби наказуючи йому не плескати язиком хоча б при його учениці, а брюнетка лише подумки погодилася з Локі.

— Айрен, як щодо того, щоб зіграти своїми жіночими чарами й розв'язати йому язика? — запитав демон, кладучи свої теплі руки їй на плечі.

— Ти при своєму розумі?! — рикнув ангел.

— Тоді давай його вб'ємо. Яка різниця — одним вартовим менше, — не вгамовувався молодший.

Старший втомлено потер перенісся, заплющивши очі. Айрен нервово прибрала руки демона і з цілковитою холодністю подивилася на нього. Образа від його слів усе ще пекла зсередини.

— Добре, добре, — демон підняв руки на знак поразки й пішов сісти в крісло.

У кабінеті повисла тиша. Загалом Айрен зрозуміла завдання, ось тільки їй потрібно було придумати план, як увійти в довіру до Алістея.

— Я зрозуміла, пане. Постараюся, — дівчина підвелася, збираючись іти.

— Затримайся ще на якийсь час, — мовив ангел, із цікавістю подивившись на дівчину.

У двері постукали — наполегливо, коротко. Коли на порозі з’явився слуга, завмерши у глибокому поклоні, Локі обдарував його поглядом, сповненим щирого подиву. Осколки келиха все ще блищали на підлозі, а в повітрі висіло відлуння нещодавньої витівки, але обов’язок уже вимагав свого. Демон поправив манжети, і його обличчя миттєво перетворилося на непроникну маску. Хоч як весело було в кабінеті брата, справи Цитаделі не могли чекати.

— Мені час. І все-таки... моя пропозиція щодо того, щоб його вбити, залишається в силі, — з хитрим поглядом сказав Локі, очікуючи на відповідь біля напіввідчинених дверей.

Ерагон лише глузливо закотив очі. У його долоні, немов із самого повітря, виткалася тремтлива сфера води. Перш ніж Айрен встигла усвідомити, що відбувається, він перехопив її зап'ястя. Його пальці були холодними й сухими, а хватка — сталевою.

— Допоможи-но, — коротко кинув він.

Варто було дівчині мимоволі торкнутися стихії, як куля з тихим хрустом перетворилася на колючу сніжку. Ерагон тут же відправив снаряд у політ. Локі, що мав котячу реакцію, перехопив його на льоту і, заплющивши одне око, прицілився для удару у відповідь. Айрен інстинктивно пригнулася, втиснувши голову в плечі. Сніжка зі свистом пронеслася над нею, залишивши на стіні вологий слід, що танув. Демон лише розчаровано хмикнув і, не озираючись, вийшов геть, гучно хлопнувши дверима.