Частина 21

Брюнетка скинула брови. Її очі забігали по сторонах, не розуміючи надто ділової обстановки, але вона вирішила грати за їхніми правилами, як вчили бандитські провулки.

— Все гаразд, пане. Я ціную ваше занепокоєння.

Дівчина злегка схилила голову. Демони та ангели, вражені таким діловитим тоном, застигли від подиву, проте насміхатися не наважилися. Ерагон же, потайки пишаючись вихованням юної красуні, відчув у серці приємний укол, як і решта присутніх.

— І навіщо ж ти нас тут зібрав? — запитав Сейт.

— Сьогодні я хотів би з вами обговорити...

Ангел замовк на півслові. До нього підійшов слуга і, дотримуючись суворої таємниці, схилився до самого вуха, передаючи якесь коротке, але явно важливе повідомлення.

— Повелителю, з’явилися...

Далі Айрен уже не почула. Брови Ерагона злегка вигнулися у неприємній гримасі, але кивнувши слузі, ангел миттєво повернув обличчю спокійний вираз. Учениця розгублено озиралася, намагаючись знайти відповіді в обличчях присутніх. Ангели й демони стиха перемовлялися. Вирази їхніх облич швидко змінилися з подиву на легке роздратування.

Нарешті загальний рух змусив її здригнутися: високі постаті піднялися зі своїх місць і єдиним потоком рушили до неї.

— Наставнику? — прошептала дівчина переляканим поглядом.

— Стань за мною і не втручайся, — це все, що відповів Езерхай.

Айрен мимоволі зробила крок, шукаючи захисту під широким крилом ангела, але спокій тривав недовго. Важкі двері зали з гуркотом відчинилися. На порозі, відтісняючи варту, завмер натовп ельфів, чия шкіра мала дивний, біло-сірий відтінок. Дівчина мимоволі притулилася ближче до наставника, не вірячи власним очам — ці істоти найменше нагадували тих прекрасних створінь із легенд.

Вони були низькорослими — заледве сягали пояса присутнім, але в їхніх кремезних постатях відчувалася небезпечна, стиснута сила. Обличчя кожного перетинав потворний ритуальний шрам, що тягнувся від вилиці до самої брови, надаючи їм лютішого вигляду. Одягнені вони були підкреслено грубо: пошарпані штани, перетягнуті шкіряними ременями, і шматки необробленої вовни на плечах. Серед тих, хто увійшов, не було жодної жінки — лише суворі воїни, що пахли багаттям і довгою дорогою.

Кілька десятків білих ельфів заповнили простір біля входу, тоді як решта залишилася тіснитися в коридорі, створюючи гнітюче відчуття облоги. Повітря в залі миттєво наелектризувалося. Демони навіть не намагалися приховати ворожості, тоді як ангел завмер в оманливо спокійному, але гранично настороженому очікуванні.

Ельфи подивились на залу презирливими гримасами, вишкіривши зуби, і лише погляд їхнього ватажка, ковзнувши по чоловіках, на мить пом’якшав, коли він зупинився на постаті Ерагона. Усі, як один, вигукнули:

— Тіні лісу бережуть нас, а світло дня веде вперед! — ельфійські голоси пролунали на весь зал, і ті підняли свою зброю вгору.

— Хай зірки освітять ваш шлях! — відповіли у відповідь ангели та демони.

Ельфи опустили зброю, і вперед вийшов головний. Виглядав він навіть більшим за інших, а його сірувата шкіра злегка виблискувала. Прикріпивши кинджал до свого ременя на грудях, він зупинив погляд на Айрен.

— Повелителю, чи ви забули про нашу угоду? — погляд повільно перейшов на ангела, а губи розпливлися в неприємній посмішці. 

 — Безумовно ні, генерале. Угода суворо виконується.

— А я чомусь так не думаю, — ельф усе ж дістав кинжал і потер його об шматок вовни на плечі. — До мене дійшли чутки, що кристал, який ви присяглися берегти власним життям, дивним чином зник, — шкіра ельфа потемніла в рази.

— Ці чутки правдиві, і я... — Ерагон замовк, коли після його слів біла шкіра решти ельфів змінила колір на темно-сірий.

Айрен відійшла трохи назад, не розуміючи, хто перед нею. Десь цокнули леза мечів та ножів.

— І я дуже шкодую.

— Класика жанру: ворог прийшов саме тоді, коли ми вирішили, що все нарешті владналося, — сказав Локі, ретельно підбираючи діловий тон.

Генералові вистачило одного мимолітного погляду, щоб стрій підкорився. Солдати повільно сховали зброю, але їхні очі продовжували свердлити ангелів і демонів з колишньою неприязню.

— Вас, жалюгідних нікчем, обвели круг пальця? Серйозно? Здається, ваші крила ростуть значно швидше за пильність. Невже злодії використали якусь неймовірно складну магію... чи просто підійшли й взяли кристал?

Хвилина затишшя стала для демонів катуванням. Останні краплі самовладання випаровувалися, залишаючи лише холодну лють. Погляди потемніли, перетворюючись на дві бездонні вирви, а руки застигли в судомному замку — одне невірне слово, і ця тиша розлетиться на друзки.

— Вибирайте вислови, пане, — пролунав жіночий голос.

Увага зали зосередилася на Айрен, коли вона зробила неспішний крок уперед. Її погляд, спокійний та вивчальний, повільно ковзнув по обличчях присутніх, наче вона оцінювала товар на пильному ринку.

— Та як ти смієш?! — заревів генерал. Його обличчя побагровіло, а в очах застигла така несамовита лють, ніби він був готовий спопелити дівчину на місці самим лише поглядом.

Айрен навіть не здригнулася. Вона перевела незворушний погляд на ельфа і ледь помітно усміхнулася: — Я щиро сподіваюся, генерале, що ваші слова — лише прикра випадковість, а не справжня межа ваших розумових здібностей.