Частина 14

Як не дивно, але чужу присутність виказав човгальний крок зовсім поруч. Обернувшись так різко, що в дівчини зметнулося волосся, пара застигла. Переляк на їхніх обличчях миттєво змінився колючим подивом — це був Локі. Айдингер видихнула, поклавши руку на серце.

— Кристал... зник, — захекавшись, промовив демон.

Міліт та Айрен остаточно розгубилися й просто перезирнулися між собою.

— І що тепер? — запитав Міліт, який точно був у курсі, про що йде мова.

— Ти… йди до себе в кімнату і... — почав молодший Езерхай, вказуючи вказівним пальцем на брюнетку.

— Ні! — запротестувала вона.

— Я сказав, у кімнату.

Локі ступив крок уперед — плавно, майже ліниво, але в цьому жесті читалося чітке «досить». У його очах не було щирої люті, лише майстерно підкреслена, фальшива загроза; так дивляться на прикру перешкоду, яку простіше налякати, ніж переконувати. Айрен метнула швидкий погляд на Міліта, шукаючи підтримки, але наштовхнулася на стіну професійного холоду. Старший лікар дивився крізь неї, мовчки схвалюючи це вигнання: «Не лізь» — прочиталося в його зелених і втомлених очах. Зрозумівши, що зраджена обома, Айрен відступила. Двері захлопнулися з оглушливим гуркотом перед обличчями хлопців.

Локі з довгоочікуваним полегшенням видихнув, масажуючи напружене перенісся, і кивнув лікарю в бік наступного коридору, даючи зрозуміти, що Ерагон скликав термінову раду прямо зараз.

У цей час коридори наповнилися гулом сотень голосів і шелестом важких тканин. На сходах виникла штовханина: усі рвалися вперед, не зважаючи на чини. Гуркіт дверей, що ляскали одні за одними по всіх поверхах, злився у звук барабанного дробу. Падші та Вознесенні покидали свої покої, з роздратуванням оговтуючись від дрімоти. Цієї пізньої ночі в залі зберуться абсолютно всі.

Айрен із кислою міною вставилася на ліжко. Ідею про те, щоб просто подрімати, вона відкинула. Притиснувшись спиною до дверей, вона почула різкий останній звук, за яким одразу настала тиша. Скучно причмокнувши губами, Айдингер вийшла на балкон, де мирний зимовий пейзаж здавався знущанням: застиглий на гілках сніг лише підкреслював затишшя Цитаделі. Тільки в її серці зараз гув рій голосів. Повернувшись до кімнати, дівчина раптом завмерла і подивилася на двері — за дверима набагато цікавіше? Справді? З іншого боку, а чи не зробить вона гірше?

Намагаючись не дихати, брюнетка сковзнула в порожній коридор, тихенько прикриваючи двері. У потилиці свербіло від моторошного усвідомлення: десь у цій темряві, за наступним поворотом чи в ніші між статуями, може ховатися воно. Мрець, який не мав би ходити. Айрен намагалася дивитися тільки вперед, але бічний зір підсовував їй страшні образи: то край застиглого савана, то неприродну кістку руки, що вистромилася з темряви. Коли протяг торкнувся її шиї, та ледь не скрикнула, притиснувшись спиною до крижаної стіни. Зціпивши зуби до болю, напів’янгол змусила себе зробити наступний крок, намагаючись не думати про те, що мертві не знають утоми і бачать у темряві набагато краще за неї.

Айрен Айдингер рухалася забороненими поверхами, завмираючи при кожному шурхоті, аж поки попереду не здалося світло з-під важких залізних дверей зали ради. Звідти, попри глибоку ніч, усе ще долинали приглушені, люті суперечки. Охорони не було — мабуть, усі були зайняті пошуками втікача, що було дівчині на руку. Підійшовши ближче, колишня злодійка, згадуючи минулі походи крадійки, злегка зігнула коліна та тихенько присіла біля дверей, притуливши вухо.

Ерагон був у підвішеному стані, як і всі інші. Новини розліталися швидше, ніж їх устигали переварити.

— …без кристала ми стали вразливими! — почувся голос Левіра. — Який щирий жаль… кристал Неба і Пекла тепер у руках хворого придурка!

— Щоб керувати цим кристалом, потрібен високий рівень сил і майстерності, — задумливо промовив Ерагон. — Якщо він зміцніє, то зможе відкрити портал сюди. Якщо розбереться, як…

— Ми знищили тіло, але не знищили тінь, — тільки зараз гірко усвідомив для себе Сейт Архамс.

— Чому ви всі так впевнені, що це саме Тенаріс? — нудьгуючи, запитав Локі, накручуючи пасмо волосся на палець.

— У нього талант до вишуканих фокусів. Ні смаку, ні совісті, — усміхаючись, відповів Фреал, схрестивши руки на грудях.

— Усе вийшло з-під твого контролю, Ерагоне, — почав напівбог. — Я бачу, ці обставини вимагають мого втручання.

Фуджин встав, привертаючи до себе увагу.

— Запевняю тебе, у цьому немає потреби, — твердо сказав Езерхай, підвівшись зі стільця й загрозливо розправивши свої крила. Його пальці вчепилися в холодну стільницю.

У цей момент Айрен вирішила краєм ока зазирнути в щілину між дверима. Її дихання зупинилося, щоб не порушити тишу, яка запанувала в залі. Очі Локі дивилися то на брата, то на Фуджина, між якими вже встигла пролетіти тонка нотка напруження.

— Ми всі недооцінили його здібності! — прогримів голос архангела Яна. — Давайте, будь ласка, не зриватися одне на одному! Ми були занадто вільними… неуважними.

Обмінявшись колючими, важкими поглядами, ангел і напівбог нарешті сіли. У повітрі все ще іскрило від неприязні, і ніхто не хотів підливати оливи у вогонь. Езерхай-старший сидів нерухомо, низько схиливши голову й занурившись у важкі роздуми. Локі, не дивлячись на нього, повільно й заспокійливо погладжував лікоть старшого великим пальцем, передаючи йому свою впевненість через цей простий, прихований від чужих очей дотик.