Частина 9

— Заслужити? А яким чином? — з неприхованим цікавим поглядом запитала дівчина.

— Тобі все розповість Ерагон. Він краще знається на цьому.

— Він буде це смакувати, як мед, поки все не висохне, — буркнула напівсмертна у своїй вуличній манері.

— Він лише випробовує твоє терпіння. Він і мене цьому повчав. Жах, а не наставник.

Не знайшовши заперечень, Айрен просто погодилася. Зворотна дорога була сповнена легких розмов, а більшу частину шляху учениця виливала душу про заняття з молодшим Езерхаєм. Лікар реагував з легка усмішкою, ледь стримуючись, щоб не погладити бідолаху по голові, весь час блукаючи очима по її обличчю. Але коли вони підійшли до Цитаделі, їхню увагу привернули тривожні голоси.

— Цікаво, що вони знову не поділили? — запитав Міліт, розглядаючи тіні, що миготіли у вікнах. Двоє перезирнулися між собою і піднялися сходами.

У величезній залі знялася справжня паніка. Темні та світлі силуети хаотично металися, штовхаючи одне одного, і крики ставали дедалі гучнішими, перетворюючи все навколо на суцільний, нероздільний хаос.

— Ти ж знаєш, він не міг так вчинити, — прошепотів ангел, його голос тремтів.

— Ви всі однакові! — хмикнув демон, блиснувши очима.

— Невже ти в це віриш? — донеслося запитання іншого небесного.

— Досить святими прикидатися! — гримнув рогатий чоловік, і на цьому розмова урвалася.

— Що відбувається? — тихо запитала Айрен, і її слова потонули в натовпі.

З другого поверху, наче з небес, уже спускався Ерагон, тримаючи прямий і спокійний погляд. За ним так само непохитно йшли Левір і Фуджин, сподіваючись, що з їхньою появою гамір стихне. Дівчина трохи заспокоїлася, зрозумівши, що патріарх щось прояснить.

— Тиша! — різкий тон ангела прокотився залою. — Я спантеличений не менше за вас, але прошу... давайте не будемо все тільки ускладнювати. Завтра вранці проведемо раду, і це допоможе краще розібратися в тому, що сталося. Я не потерплю, щоб ви звинувачували одне одного без доказів!

Старший Цитаделі, намагаючись максимально рівно тримати спину та владне підборіддя, не показуючи розгубленості в очах, різко розвернувся і піднявся нагору, тримаючись за поручні. Ангели й демони затихли, недобро зиркаючи одне на одного, але під загрозливими поглядами старших патріархів їм довелося розійтися по кімнатах.

Міліт, ніби відчувши, що все ще пахне смаленим, поквапився слідом за Ерагоном.

— Пані, де ви забарилися? — тихо запитав слуга, підкравшись ззаду.

— У лісі гуляла. Що сталося? — занепокоєно запитала Айрен.

Сераль спритно приклав вказівний палець до губ, усім виглядом показуючи не видавати жодного звуку. Він спритно взяв її за лікоть і потягнув до кімнати.

Йдучи мовчки коридором, Айрен із неприхованою зневагою дивилася в спину слуги, який ніяк не хотів ділитися нічними новинами. Але щойно вони зупинилися біля дверей її кімнати, Айдингер ривком схопила Сераля за лікоть, даючи йому зрозуміти, що так просто не відпустить. В очах молодої напівсмертної читалося тільки одне запитання, яке чоловік прочитав навіть без володіння будь-якою магією. Він важко зітхнув і навшпиньках підійшов ближче.

— Було вбито архангела Аміра у його кімнаті, пані, — прошепотів той. — Його знайшли кілька годин тому.

— Що? Але як? Хто це зробив?

Очі Айрен округлилися від подиву. Відчуваючи, як слуга намагається вирватися з її хватки, вона не розтиснула пальців, а навпаки — вхопила його і другою рукою за зап’ястя, продовжуючи свердлити запитальним поглядом.

— Поки ще не відомо, вбивство це чи самогубство. Винного досі не знайшли. Ви ж — будьте обачні.

Чоловік вклонився і швидко пішов. Дивлячись на його постать, що віддалялася, Айрен на мить задумалася, відчуваючи, як тривога наповнює її серце й легені. Вона швидко вслизнула в кімнату, замкнувши двері на ключ ізсередини. Притиснувшись до стіни, вона не могла позбутися думок про розгніваних демонів та ангелів. Що й казати, вперше спостерігати за «сімейними» чварами ангелів і демонів — це була ще та розвага. Іскри летіли, і не тільки в переносному сенсі. Вона розуміла, що ця безсонна ніч для декого буде сповнена тривог, і шкодувала, що була відсутня на початку конфлікту. У Цитаделі, де всі знали одне одного, її відсутність могла викликати зайві підозри, хоча вона й мала найпростіше алібі.

Рано-вранці, вдягнувшись у костюм, Айдингер вдихнула якнайбільше повітря, щоб опанувати почуття і перестати думати про те, що всіх собак спустять на неї. До зали ради її пропустили без запитань, що на мить дозволило їй відчути себе важливою частиною цього палацу. Тривога після такого і зовсім зійшла нанівець. Тут навіть у запеклих прийнято міркувати, як-то кажуть, «кристально чисто» та «холоднокровно». Озирнувши напівпорожню залу, брюнетка підійшла ближче до Ерагона, який тихо про щось розмовляв із лікарем.

— Айрен... — сухо кинув Езерхай, відчувши її присутність спиною. Міліт стримано кивнув, практично не бачачи її очей за крилами старшого патріарха.

Вона вклонилася, вітаючи ангелів, але так і не збагнула причини їхнього холодного настрою. Ерагон поглядом указав на вільний стілець і повернувся до розмови з приятелем, який тримав у руках кілька сувоїв і переглядав їх уже втретє. Дівчина окинула хлопців відчуженим поглядом, водночас сідаючи на своє місце, і лише за хвилину до неї дійшло, наскільки морально виснаженими виглядали ангели — наче їм цілу ніч варили мізки в казані.