Частина 8

Гаряча сльоза скотилася по щоці, але в погляді більше не було відчаю — лише кипуча, люта злість. Очі розширилися, зіниці потемніли, а пальці стиснулися в кулаки, вчепившись у гладку білу поверхню. У грудях наростала нестерпна напруга, немов буря, що готова вирватися назовні. В одну мить лють сягнула межі — Айрен голосно скрикнула, і від її тіла в усі боки рвонули гострі крижані кристали. Вони пронизали сірі силуети, миттєво розсіюючи їх у порожнечі. Голоси затихли. Тиша обрушилася, і учениця без сил упала на підлогу.

Повертаючись до лісу, де Левір давно вже вийшов із трансу і, зорієнтувавшись, підхопив тіло дівчини, яке не витримало такого потрясіння. За мить Айрен опритомніла на землі. Поруч сидів демон, дивлячись кудись удалечінь і чекаючи на її пробудження.

— Молодець, Айрен, — із задоволеною посмішкою сказав Левір.

— Що це було? — запитала брюнетка, поклавши холодну долоню на чоло.

— Трохи розбудили твою магію. Це виявилося простіше, ніж я думав.

— Мені стало зле. Наче я довго висіла на дереві догори ногами. — Айрен піднялася на ноги й оглянула себе. Вона чітко відчула в собі кожну з тисячі кристалів, що вийшли з неї. — Як я це зробила? — запитала вона, обмацуючи свою талію.

— Холод оселився у твоєму серці. З часом лід стане частиною тебе. Ерагон навчить, наскільки сильною може бути магія від добрих емоцій. Він, звісно, на перших етапах волів би розкрити твою магію по-доброму, але оскільки я не люблю люб’язностей...

— Це було ду-у-уже відчутно, — невдоволено буркнула Айрен.

Демон гордо підвівся, обтрушуючи одяг, і додав наостанок:

— Ніколи не дозволяй своїм страхам диктувати те, що не потрібно. Локей зараз підійде сюди. Думаю, він тебе як слід розважить.

Левір Фреал пішов, залишаючи за собою шепіт крил по землі. Айрен провела його довгим, мовчазним поглядом. Її тіло ще тремтіло від пронизливого холоду, а по руках пробігли м’які «голки» — немов передвісники потрясіння. Її розум прагнув відповідей на лавину запитань, наче вона щойно ступила на поріг зовсім чужого паралельного світу. Почувши за спиною кроки, вона різко обернулася і побачила Локея.

— Пане, — вона вклонилася, приховуючи трепет у голосі.

— Давай без цих формальностей, — мовив хлопець, провівши рукою по рогах.

Молода дівчина ніяково осіклася, але все ж кивнула на знак згоди. Молодший Езерхай спокійно став по центру, натякаючи грайливим поглядом на цікаве завдання. За його спиною безтурботно шумів фонтан, його увагу на коротку мить повністю поглинула вода — він чекав на її сигнал. Гострі вуха демона ледь помітно сіпнулися, і він повільно підняв руки, виписуючи в повітрі складні, вигадливі візерунки. Айдингер дивилася зачарованим поглядом, ніби все перед нею потьмяніло, крім фіолетових куль, які випромінював Локей, а особливо сяяла його рукавичка з гострими сріблястими кігтями. У ту ж мить земля під ногами здригнулася, і з твердого асфальту, наче народжені самою його волею, виросли три акуратні п’єдестали, утворюючи ідеальний трикутник. Потім, коли він сфокусував погляд, долоні молодшого спалахнули темно-пурпуровим світлом, а повітря навколо нього згустилося, спотворюючись і пульсуючи. Це була магія хаосу — неприборкана, первісна. На п'єдесталах по черзі вихором спалахнули три кулі, з яких виникли три склянки. Вони не були зроблені зі скла чи кришталю; їхня форма була ідеальною, але матеріал здавався плинним, постійно змінюючи відтінки від глибокого індиго до криваво-червоного, наче застиглий згусток енергії.

— Дай напитися трьом, і ти зрозумієш урок хаосу. Але пам'ятай, що одному завжди буде замало.

Локей простягнув звичайну дерев'яну чашу і вказав на фонтан.

— Це і все? — усміхнулася брюнетка, вже розуміючи, що її заняття на сьогодні закінчені.

— Приступай, — хмикнув той із підвохом. Демон відійшов убік і схрестив руки за спиною, не зводячи з молодиці погляду.

Айрен рішуче наблизилася до фонтану, зачерпнувши води. З особливою обережністю вона наповнила всі три склянки, притримуючи рукав сукні, щоб не намочити його.

— Простіше й бути не може! — переможно вигукнула вона.

Але Локі, своєю чергою, хитро примружився, вказавши пальцем на першу порожню склянку. Дівчина кинула розгублений погляд на порожню тару, точно пам'ятаючи, що буквально хвилину тому склянка була повна до самого краю. Закотивши очі, вона знову зачерпнула з фонтану води і наповнила першу склянку. Тепер брюнетка уважно вдивилася в наповнені посудини, аж раптом третя склянка зашипіла, спустошившись до дна.

— Та якого біса! — рикнула Айрен, знову підбігаючи до фонтану.

Локі й не подумав втручатися — лише насмішкувато вигнув губи, спостерігаючи за її марними зусиллями.

Айдингер усе бігала туди-сюди, намагаючись виконати дріб’язкове прохання, навіть не помітивши, як сама загубилася в безодні маленького хаосу. З часом вода наповнювала посудину лише наполовину, і та, підкоряючись невблаганному закону, невдовзі витікала геть. Дівчина завмерла на місці, намагаючись віддихатися. Кілька довгих хвилин минули в роздумах. На відміну від Левіра, Локей не поспішав підказувати, лише терпляче чекав на її наступний крок. Зважившись на нову спробу, напівсмертна з подвоєною наполегливістю почала черпати воду, а коли здалося, що склянки нарешті наповнені, блискавкою кинулася до демона, бажаючи продемонструвати свій успіх. Але, на жаль, її зусилля виявилися марними — поки вона бігла, вода невблаганно покинула всі три посудини, залишаючи їх такими ж порожніми, як і раніше.