Глава XL. Після бурі

Аналітик важко видихнула, переводячи колючий погляд з нахабної посмішки Стрілки на незворушне обличчя Торо. Забутий контейнер із біоматеріалами дійсно самотньо лежав біля розподільчого щита — вона просто втратила його з поля зору в момент різкого спалаху емоцій.

Стрілка, зрозумівши, що продовження «концерту» зараз не принесе бажаного результату — а головне, вирішивши не надто перегинати палицю з місцевою технаркою, — лише лукаво хмикнула. Вона неквапливо відступила на крок, струсонувши волосся.

— Гаразд, технарко, не кип'ятись так, — кинула вона через плече, нагородивши Торо останнім багатозначним поглядом. — Повітря тут справді чудове, але виспатися після підземного пекла теж не завадить. Побачимось завтра, герою.

Стрілка розвернулася і легкою, пружинистою ходою попрямувала в бік гостьового сектора, залишаючи по собі легкий шлейф іронії.

Флекс провела її гострим поглядом, поки силует дівчини з пустошей не розчинився в сутінках поміж охайними будиночками. Вона схрестила руки на грудях, і на її обличчі читалася суміш втоми й усе ще тліючого жіночого роздратування.

— Навіть не думай виправдовуватися, — кинула вона до Торо, хоча в її голосі вже зникла колишня крижана різкість.

Торо лише злегка підняв брову, спокійно підходячи ближче й збираючи в кейс забуті біоматеріали.

— А я й не збирався, — спокійно відповів він своїм глибоким, басовитим голосом. — Ти ж знаєш, мене цікавить зовсім інше.

У цей момент із темряви сусіднього саду безшумно вискочив шестилапий сріблясто-лускатий кіт Сі. М’яко перебираючи лапами, він підійшов до їхніх ніг, ледь помітно вигнув спину й небезпечно змахнув хвостом із гострим скорпіонячим жалом на кінці, ніби оцінюючи всю комічність щойно розіграної на його очах драми.

Флекс глянула на кота, потім на незворушного Торо — і раптом не витримала, тихо й щиро хихикнула. Напруга спала так само швидко, як і з'явилася.

— Ну й вечір... — вона провела рукою по лобі, хитаючи головою.

Торо злегка посміхнувся куточком губ і, міцніше перехопивши кейс, промовив:

— Завтра буде нарада у Звягелі. Відтоді й дізнаємося, що робити далі.

Флекс кивнула, відчуваючи, як на зміну роздратуванню приходить довгоочікуваний спокій. Вони разом рушили до будиночка, ніжно пригорнувшись одне до одного, залишаючи тихий вечір Нової Надії позаду.

Коли над Новою Надією остаточно опустилася ніч і її втомлені мешканці мирно заснули під захисним куполом у своїх затишних будиночках під солом'яними дахами, глибоко під землею все було зовсім інакше.

У напівтемних, освітлених лише холодним мерехтінням десятків голографічних екранів коридорах підземного міста Звягель панувала абсолютна тиша. Тут не чути було ні шелесту вітру, ні співу птахів — лише рівне гудіння потужних серверів та роботу систем життєзабезпечення.

У своєму робочому відсіку Пірат з надзвичайною зосередженістю вивчав нещодавно доставлені архіви Древніх. Його пальці швидко й чітко бігали по клавіатурі, розгортаючи один за одним зашифровані масиви даних, схеми та стародавні протоколи.

Примружившись, інженер увів серію складних ключів до папки з найвищим рівнем захисту. Коли рядок коду нарешті спалахнув зеленим, на голографічному екрані розгорнулися засекречені файли з історії Древніх.

Перед його очима постала уся історія глобальної катастрофи: хроніки локальних конфліктів по всій планеті, створення перших зразків штучного інтелекту, а згодом — перші удари ядерною зброєю, що спричинили повномасштабну планетарну ядерну війну та майже повне знищення озонового шару.

Але найголовніше ховалося в деталях того, як учені минулого намагалися врятувати цивілізацію. Документи свідчили, що в розпал кризи дослідники працювали одразу в п'яти стратегічних напрямках:

• Захисні куполи: Створення енергетичних бар'єрів для захисту від смертоносної радіації.

• Автономний ШІ: Розробка штучного інтелекту, який би автоматизував роботу й підтримку цих куполів.

• Генетична адаптація: Генетичні зміни та модифікації, що дозволили б людям і тваринам вижити в умовах зруйнованого світу.

• Колонізація: Масштабна колонізація інших планет.

• Просторові прориви: Відкриття порталів у паралельні світи, де не було ядерної війни та радіаційної загрози.

Пірат відкинувся на спинку крісла, вражений масштабом побаченого. Це пояснювало все — і походження захисних куполів, і появу дивних мутацій, і саму сутність технологій, за які зараз боролися вцілілі.