Глава XXXVII. Крізь щілину світла

Один за одним, міцно тримаючись за натягнутий канат, виснажені мандрівники почали прослизати крізь вузьку вертикальну щілину в енергетичному куполі.

Коли останні бійці переступили невидиму межу силового поля, перед їхніми очима розгорнувся зовсім інший світ. Замість холодних металевих бункерів чи похмурих руїн під захисним куполом Нової Надії ховалося мирне поселення з охайними будиночками під старими солом’яними дахами, зеленими городами та садами. Тут панував запах вологої землі, диму з печей і справжнього живого спокою.

Стрілка зупинилася на кілька секунд, роззявивши рот й озираючись навколо. Вона ніколи в житті не покидала жорстокі, брудні пустоші Хаджабея — для дівчини, яка звикла лише до металу, іржі та постійної небезпеки, цей зелений оазис із солом'яними дахами здавався чимось неймовірним, майже нереальним.

Біля межі поселення на них уже чекали.

Назустріч колоні швидким кроком ішла старійшина Ярина в супроводі кількох місцевих охоронців. Її суворий, обвітрений погляд швидко пробігся по натовпу прибулих. З усього цього численного й строкатого загону Ярина знала лише трьох: Торо, Флекс та їхнього незмінного компаньйона — шестилапого сріблясто-лускатого кота Сі, який безшумно ступав поряд, плавно похитуючи хвостом. Усі інші — десятки біженців, їхній ватажок Рада та незнайомі бійці — були для неї абсолютно новими обличчями.

Ярина зупинилася перед трійцею, схрестивши руки на грудях, хоча в її очах проблиснуло щире полегшення.

— Торо... Флекс... І ти тут, Сі, — видихнула старійшина, переводячи подих і ледь помітно усміхаючись коту. — Ми вже думали, що ви не повернетеся з того рейду. Але кого це ви привели із собою?

Торо важко кивнув, опускаючи наплічник:

— Довга історія, Ярино. Ми виконали завдання і принесли архіви з біоматеріалами. А це — Вільні люди з пустоші та їхній ватажок Рада. Вони тепер разом із нами.

Рада зробила крок уперед і зустрілася поглядом зі старійшиною. Між двома сильними жінками виникла напружена, але сповнена взаємної поваги пауза, після якої Ярина кивнула, простягаючи руку для привітання.