Глава XVIII. За склом

Центральний процесор Мережі зреагував на масовий витік біоресурсів аварійним алгоритмом захисту. Головний термінал спалахнув тривожним червоним сяйвом, і прямо під ногами Стрілки спрацював замаскований гідравлічний люк.

Дівчина навіть не встигла згрупуватися — платформа під нею провалилася, і вона впала в резервну центральну капсулу. Масивні прозорі стулки з броньованого полімеру миттєво зійшлися з глухим, герметичним клацанням.

Вона опинилася в пастці. Стрілка вдарила прикладом важкого карабіна Древніх по товстому склу, але удар був безрезультатним. Раптом із внутрішньої стінки капсули висунулися два біомеханічні маніпулятори з гнучкими клешнями. Один із них вихопив карабін із її рук, а інший відкинув його назовні, де він із брязкотом упав на ґратчасту підлогу.

— Ні, ні, ні! — Стрілка щосили вдарила долонями в рукавицях по важкому склу.

Капсула була повністю запечатана. Живильний гель ще не почав надходити, але система блокування вже відрізала кабіну від зовнішнього світу. За прозорою перепоною звільнені люди гарячково озиралися, перегукувалися й розгублено дивувалися, як вибратися крізь обвалені ворота, зовсім не помічаючи Стрілки, яка опинилася в пастці замість них.

На стіні за проходом спалахнула масивна консоль «Об'єкт Зеро» — Мережа почала перезапуск резервної фаланги бойових механоїдів, і таймер на екрані вже відраховував останні хвилини до їхнього пробудження.

Дешифратор на зап'ясті дівчини гарячково блимав, але зсередини запечатаного блоку сигнал не пробивався назовні. Стрілка залишилася без зброї, зачинена у скляній пастці.