Глава XVI. Дуель серед згасаючих життів

Густий прохолодний туман витікав із розбитих охолоджувачів, вкриваючи підлогу Інкубації тонкою плівкою. Стрілка притислася спиною до загартованого титанового ребра кріо-стійки. Поруч, за прозорим склом капсули, поволі рухалися підключені до біо-трубок полонені. Постріли наосліп тут означали смерть для людей.

Перший «Зеро» вискочив із затінку праворуч. Його вугільно-чорний корпус пересувався з нелюдською, рваною грацією. Сліпучий блакитний промінь плазми зрізав верхню частину стійки прямо над головою дівчини — розплавлений метал крапав на її броньоване плече.

Стрілка не чекала. Вона зробила низький підкат по слизькій підлозі, розвертаючись на спині, і випустила коротку, цілеспрямовану чергу з карабіна Древніх. Важкі бронебійні набої влучили точно в шийний шарнір механоїда. Перший «Зеро» з брязкотом упав, крешучи іскри, але двоє інших уже перегрупувалися.

Один із них відкрив прицільний вогонь, затискаючи дівчину за масивним терміналом живлення, поки третій ворог, увімкнувши магнітні захоплювачі на кінцівках, стрімко поповз по стельових балках, опинившись прямо над нею.

— Мисливці бісові... — крізь зуби мовила Стрілка.

Вона вихопила з затискача пояса останній імпульсний детонатор Древніх і підкинула його в повітря. «Зеро» на стелі миттєво перевів приціл на літаючу ціль і вистрілив, рознісши заряд у повітрі. Це й було потрібно.

Бурштиновий спалах ЕМІ на секунду засліпив сенсори обох машин. Скориставшись цим, Стрілка вистрілила в магістральну трубу кріогенного азоту над головою нападника. Крижаний струмінь під тиском у тисячу атмосфер обрушився на стельового біомеханоїда. Його металеві суглоби миттєво вкрилися товстою кіркою льоду, і важка туша з тріском вибухнула від власного вагового перевантаження, упавши на бетон.

Останній «Зеро» вискочив із туману впритул. Його плазмовий клинок зачепив захисний щиток Стрілки, збивши її з ніг. Дівчина впала на спину, карабін відлетів убік. Механоїд заніс смертоносне лезо над її грудьми, але Стрілка, вихопивши з-за халяви штурмовий ніж Древніх, із шаленим криком встромила його прямо у відкритий розривом ЕМІ центральний процесор ворога.

Чорна масляниста рідина пирснула на її шолом. «Зеро» здригнувся, спалахнув і важко завалився на бік, остаточно затихнувши.

Стрілка піднялася, важко дихаючи, і підібрала карабін. Попереду палала голографічна панель Головного Термінала Інкубації.