Глава IX. Сховище Древніх

— Ох і налякали ви мене у своїх екзоскелетах Збирачів! Я вже думала, що мене забирають у розплідник, — видихнула Стрілка, витираючи піт з чола та розстібаючи комір захисного комбінезона. Вона з осторогою поглянула на масивні обладунки Торо та Флекс. — Наші в таборі можуть не зрозуміти...

Флекс здивовано зсунула брови, переглянувшись із Торо: — Табір? То ти з диких людей?

— Так, — коротко відповіла Стрілка.

Вона клацнула по корпусу дешифратора, і над її долонею розгорнулася голограма. Дівчина швидко розповіла про план Хруща: про замінований Західний колектор, скид гарячої ропи з Біофабрики та єдиний шанс пробитися під Купол 960 через розтрощені фільтраційні решітки.

— Спочатку треба до моїх, у табір, — мовила дівчина. — Мені треба передати дешифратор командуванню й попередити про загін «Зеро».

Торо кивнув, завів потужний дизель-квантовий двигун, і чотирьохколісний «Бархан», здіймаючи розпечений соляний пил, понісся вбік Північних скель.

Проте до табору вони так і не дісталися.

За п'ять кілометрів від скельного пасма розпечена соляна кірка під чотирма велетенськими колесами «Бархана» раптово здригнулася. Соляний пласт, підмитий ґрунтовими водами за сотні років, із моторошним скреготом тріснув і провалився прямо під броньовиком.

«Бархан» у стихійній хмарі пилу та уламків провалився на двадцять метрів униз. Вони пролетіли крізь розтрощені залізобетонні перекриття й із важким металевим гуркотом гепнулися на загартовану сталеву підлогу.

Коли пил дещо влігся, а кулери «Бархана» тихіше загоготіли, Торо першим увімкнув прожектори. Промені світла розрізали темряву підземелля і відбилися від суцільних рядів полірованого металу.

Вони опинилися у велетенському бункері-ангарі Древніх, збереженому від сонячної радіації та очей Мережі.

— Ого... — тихо мовила Флекс, вибираючись із кабіни.

По обидва боки від пролому стояли щонайменше дві дюжини важкої військової техніки Древніх: гусеничні штурмові бронетранспортери, закриті всюдиходи та командні машини під неушкодженими чохлами. Вздовж стін рівними пірамідами вишикувалися сотні опечатаних герметичних ящиків зі зброєю, боєприпасами та маркованими імпульсними модулями.

Сі першим м'яко зіскочив із капота. Його срібляста луска блищала в прожекторах, а шість лап безшумно ступали по сухому бетону. Кіт підійшов до високих гермодверей у глибині ангара й коротким поштовхом хвоста-жала вказав на термінал.

Загін пройшов далі тунелями комплексу:

• Зали з продовольством: величезні стелажі, заповнені мільйонами армійських раціонів та консервації Древніх у вакуумних упаковках, що ідеально збереглися в герметичному середовищі.

• Зали Відродження: стерильні, запечатані бокси з тисячами кріо-контейнерів. Усередині зберігалися зразки насіння давніх рослин, зернових культур і заморожений біоматеріал — усе необхідне для відродження живого світу після падіння Мережі.

Стрілка ошелешено провела рукавицею по кріогенній панелі, де миготіли зелені написи про цілісність біоматеріалу: — Це не просто зброярня... Хрущ шукав таємний хід, а ми знайшли те, заради чого взагалі варто жити й боротися.