Глава IV. Майстер із підземного Звягеля

Коли вантажний «Бархан» із важким шипінням зупинився на пероні підземного міста Звягель, перед мандрівниками відкрилася вражаюча картина. Велетенський гранітний грот на глибині понад сотню метрів був забудований двоярусними металевими конструкціями, освітленими м'яким мерхтливим сяйвом кристалів Древніх. Тут панував запах мастила, паленого озону та свіжого гірського повітря, яке подавали древні вентиляційні шахти.

Поки Торо перевіряв ходову частину всюдихода, з-за купи розібраних блоків Мисливців почулося ритмічне клацання важких черевиків.

До них підійшов невисокий лисий чоловічок у засмальцьованому шкіряному фартуху, з-під якого стирчала випрасувана сорочка. На його обличчі грала лукава посмішка, а на шиї, дивовижно контрастуючи із загальним хаосом майстерні, палахкотіла яскраво-червона краватка-метелик.

— Я трішки пошаманив з вашими обладунками, — сказав лисий інженер, витираючи ганчіркою свої забруднені в мастило пальці. — Додав трохи технології Древніх... В чомусь розібрався, а щось випробуєте самі.

Він зупинився, діловито поправив краватку-метелик на шиї і злегка підморгнув Флекс, а потім перевів погляд на суворого Торо.

— Але точно знаю, що спрага вам не загрожуватиме ще довго, і з терморегуляцією проблем не повинно бути.

Інженер дружньо ляснув долонею по нагрудній пластині Торо. Захисні щитки на броні колишнього Збирача миттєво відреагували — вони з тихим пшиканням перегрупувалися, щільніше припавши до тіла, а на внутрішньому інтерфейсі шолома спалахнули нові, невідомі досі позначки стану.

— Як тебе звати, майстре? — запитала Флекс, з подивом розглядаючи свій модуль «Арго», до якого інженер непомітно приєднав крихітний мідний адаптер із рунами Древніх.

Чоловічок гордо випростав спину, поправив свій метелик і з легкою усмішкою мовив: — Називайте мене Піратом. Повір, дівчино, у цих підземних каналах я награбував у Мережі більше секретів, ніж усі розвідники пусток разом узяті.

Сі підійшов до Пірата, витягнув шию і обережно понюхав його шкіряний фартух. На здивування Торо, шестилапий супутник не випустив жодної іскри — навпаки, його хвіст-жало опустився, а бурштинові очі лагідно звузилися. Сі явно схвалив роботу підземного механіка.

— Попереду у вас шлях на глибині понад 150 метрів під землею, — вже серйозніше додав Пірат, підводячи їх до краю перону, де в темряві вгадувалися обриси гладкого, дзеркально-чорного тунелю Вакуумної Магістралі. — Мережа вважає, що там лише мертвий граніт. Але коли ви запустите магнітну платформу, Купол 960 відчує сплеск. Ваші нові костюми допоможуть вам приховати біосигнали, але швидкість буде вашим єдиним союзником.

— Стривайте-но, Пірате, — Торо зупинив інженера, опустивши важку долоню йому на плече. — Ти кажеш, що пограбував секрети Мережі. Якщо ти знаєш про Купол 960 більше, ніж інші, розкажи все. З чим ми зіткнемося всередині?

Пірат хитро всміхнувся, витяг руки з кишень засмальцьованого фартуха й знову граціозно поправив свою червону краватку-метелик.

— О, Купол 960 — це не просто чергова залізобетонна коробка з Мисливцями, — почав інженер, стишивши голос до змовницького шепоту. — Це трирівневий біологічний пекло-конвеєр.

Повітря в майстерні Пірата було густим і важким — воно пахло гарячим машинним мастилом, соляним пилом і застарілою каніфоллю. Стіни гранітної печери від підлоги до високого склепіння були завішані нескінченними рядами металевих щитів, на яких висіли тисячі дрібних деталей: мідні застібки, розточені кріплення для броні, силові кабелі й мікрочипи, врятовані з решток давньої техніки.

Він підійшов до голографічного стола у своїй майстерні й постукав суглобом по склу. У повітрі виникла об'ємна схематична модель велетенського циліндра:

— Перший рівень — «Оболонка». Там розміщені турелі, важка артилерія й ангари Легіону «Морфей». Звичайний захисний периметр.

— Другий рівень — «Біофабрика». Ось де відбувається головне жахіття. Велетенські зали з автоклавами, де вирощують Об’єктів Покоління «Зеро». Але запам'ятайте: вони не просто ростуть у каламутній воді. Їхнє дозрівання йде при прискореній частоті імпульсів, які подає Третій рівень — «Центральне Ядро Інкубації».

Пірат вказав пальцем на саму глибину моделі — пульсуючу червону сферу, оточену кільцями з охолоджувальних трубок.

— Це Ядро живиться від геотермальних та хімічних джерел соляних лиманів Хаджабея. Воно контролює не лише вирощування нових тіл, а й єдиний нейронний ланцюг Покоління «Зеро». Об'єкти «Зеро» не мають власних мізків у нашому розумінні — це біологічні термінали. Якщо ви проб'єтеся на найнижчий рівень і виведете Ядро з ладу... усі новонароджені Об'єкти просто впадуть мертвим вантажем, як ляльки з обрізаними нитками!

Флекс уважно розглядала схему: — А як щодо нашого обладунку? Що ще ти туди вмонтував, крім терморегуляції?

Пірат задоволено потер лисину, а його очі палахкотнули справжнім азартом механіка-винахідника:

— А ось це — мій фірмовий піратський трофей! — він поплескав по броні Флекс. — Я розібрався у фазових компенсаторах Древніх і вмонтував у ваші костюми «Дзеркальний Протокол».

— І що він робить? — хмуро запитав Торо.

— Коли ви опинитеся в зоні дії сканерів Покоління «Зеро» чи Мисливців, затисніть комбінацію на лівому зап'ясті. На три-чотири хвилини ваші костюми перенаправлять електромагнітне випромінювання так, що для систем Мережі ви виглядатимете як... звичайні шматки арматури чи фоновий шум. Вони буквально не бачитимуть у вас живих цілей! Правда, перезаряджання триватиме майже годину, тому прибережіть цей фокус для найзапеклішого моменту.

Пірат також підморгнув Сі й дістав із кишені крихітний сріблястий чип: — А для нашого шестилапого друга я приготував підсилювач резонансу. Якщо Сі встромить своє жало в будь-який вузол зв'язку Купола 960, цей чип дасть короткий зворотний імпульс, який засліпить камери на цілому поверсі.

Сі задоволено муркнув, підійшов до Пірата й легенько тернувся головою об його ногу.