Розділ 29. Фізична форма

     Минув місяць.

   Деребі стрімко мчала по зарослому лісі, на ходу перестрибуючи дрібні кущі і гілки, що рясно вросли в землю. Позаду вона чула важкий подих своїх переслідувачів. Ліворуч, вона краєм ока встигла вихопити край порослі. Вона відштовхнулася правою ногою, промчала пару метрів у повітрі і, м'яко приземлившись у чагарниках, швидко принишкла.

     – Де вона поділася? - почувся чоловічий голос.

     – Та щойно була тут, – з досадою промовив інший знайомий голос.

     – Ну все, я так більше не граю! Деребі, виходь!

     – Мабуть, вивчила тутешній ліс уздовж і поперек!

     Дівчина хотіла стриматись від сміху, але їй це не вдалося. Вона встала і випросталась.

     – Так вона ж зовсім поруч була, тю! – засмучено констатував Метлик, обтрушуючи землю зі штанів.

     – От вже майстер маскування! – похвалив її Джим.

     – Нитики, треба частіше тренуватися! Недовго і форму втратити! – знову засміялася дівчина.

  – Ось постривай, ми теж знайдемо момент, коли ти будеш не у формі! Обженемо тебе, тоді подивлюся, як ти посмієшся! – пригрозив її брат.

   – Ой, як боюсь! –жартувала Деребі.

    Але в душі вона усвідомила, що "загроза" брата була тепер цілком реальною. Вона не знала, скільки часу в неї ще залишилося для таких тренувань. Швидше за все, що ця була вже останньою до того, як їй доведеться зізнатися у всьому. Або – взагалі останньої.

     Пролунав тріск сучків.

     – Ведмідь?

   Трійця вмить схопилася за зброю. Чортихаючись і незграбно спотикаючись, перед ними виник... Юніс.

     – Чого ж такий незграбний? – докірливо запитав Джим.

     – Вибачте, дорогенькі, але скакати лісом – явно не моє! Ось на відкритій місцевості — зовсім інше. Ти як хочеш, Деребі, але я краще сидітиму з рацією в засідці, ніж ось так бігати по заростях!

    – Ледар!

    – Каюсь і згоден!

  – Взагалі, я не можу зрозуміти, що не так з тобою! Ти ж сам живеш у лісі, любиш там гуляти? – дивувалася Деббі.

   – Так жити і гуляти – це одне, а скакати заростями – зовсім інше!

 – Фізична форма має величезне значення! Може настати така мить, що саме такий біг зможе врятувати твоє життя. І без таких навичок…

  – Та ти ж зовсім молодий! - підхопив і Джим, дивуючись неквапливості юнака.

  – Ну, не знаю, що тобі відповісти. Я, вочевидь, не по цій справі. Не оперативник я.

  – Це вже точно!

  – А я так сподівався зробити з тебе опера! - зізнався Джим.

  – А Джош? Чому ти не змусила його бігати?

  – Ну, Джош! Він досить з вами бігає комп'ютером.

  – Отак, значить? Одним – на комп'ютері, а іншим – живцем! А де наш спонсор? Деребі, недоробка в тебе! Або подвійні стандарти!

  – Він сьогодні на важливій зустрічі. Але, ми з ним наздоженемо це тренування найближчим часом.

  – Якщо на сьогодні тренувальна програма закінчена, прошу до маєтку, – з'явився Метлик і зробив широкий жест рукою у бік будинку.

   Друзі тепер вже поволі попрямували до виходу з лісу.

  – Як тобі тут живеться? – поцікавився Джим у власника місцевих угідь.

  – Знаєш, абсолютно нормально.

  – Нудно, мабуть, бути «законсервованим»?

  – Дебі не дає мені нудьгувати. Постійно влаштовує тренування, і навіть, дала мені можливість взяти участь у деяких операціях. І зараз я взагалі вперше оцінив красу спокійного життя. Мені ж раніше потрібен був лише адреналін. А тепер я живу його очікуванням. І від цього гостріше відчуваю тутешню красу. Це так круто – сидиш собі в м'якому кріслі на світанку чи заході сонця, непоспіхом попиваєш каву, медитуєш на природі, а вже за мить летиш на гвинтокрилі й десантуєшся десь у сельві чи джунглях!

   – Так, Дебі в нас – молодець!

  Дівчина пройшла дещо вперед із Юнісом, і це дало можливість хлопцям поговорити про подругу відверто.

   – Я радий, що вона знайшла сили і відновилася, – кивнув головою Метлик.

   – Так! Сестра в мене міцна! – гордо відповів Джим.

   – І тим не менш …

   – Проте Дерек зробить усе, щоб переконати її більше не ризикувати собою.

   – Як? Прив'яже її до ліжка?

   – Якщо буде треба, то так!

   – Але, зараз вона почувається добре?

   – А як ти вважаєш? Вона випередила нас у бігу з перешкодами!

   – Гадаю, їй треба заборонити такі навантаження.

   – Розмовлятиму сьогодні з Дереком. Скажу й про це.

   Юніс тим часом скаржився Деребі на задишку і посилено шкутильгав.