Розділ 24. Тепер я бачив усе...

     Наступного ранку закохані зустрілися в офісі і перебиваючи одне одного почали обмінюватися новинами. Дерек встиг привезти туди тітоньку Анаїс, яка нічого не підозрювала, і змотатися додому та привезти для своєї обраниці династичний перстень з невеликим діамантом, але дивовижної обробки й кольє під стать каблучці. Потім він, як ведеться, став на одне коліно і в присутності підлеглих урочисто попросив її руки і серця. Анаїс захоплено заохала, почала радісно обіймати Дебі та Дерека, а потім підійшла до Джима і стала його заспокоювати тим, що він — чудовий хлопець, і ще знайде собі гідну дівчину. 

     – Вже знайшов, – скромно зізнався молодий чоловік, і спитав у Ніколь, чи згодна вона з ним зустрічатися.

        Та скромно опустила очі , почервоніла та кивнула. 

       – Ура! – закричав Юніс і почав набирати вітання на величезному табло, що висів у їхньому холі. 

       – Стривай, – приєднався до його роботи Джош, і екран засвітився святковою ілюмінацією. 

       – Як же так вийшло? – дивувалася Анаїс, – зустрічалася з Джимом, а виходиш за Каррінгтона? 

    – Ой, та ми ж тобі нічого не розповіли, щоб ти не засмучувалася. Джим виявився моїм рідним братом! – збентежено почала Деббі.

      Тітонька охнула, впала в крісло і приготувалася слухати новини. 

   – Стоп! – раптом вигукнув Юніс, робота якого полягала й у тому, щоб стежити за екстреними викликами. Зазвичай, листуванням займалася Ніколь. Хлопець напружено прослухав інформацію і відповів, що зараз дасть відповідь. Відключив зв'язок та тривожним голосом оголосив, що до них за терміновою допомогою звернувся... СВАТ.

     – Хто? – здивувався Дерек з Джимом.

     – С.В.А.Т.

     – Як же це СВАТу потрібна допомога?

     – Звідки вони довідалися про бюро? 

     – Питання зараз не в цьому! Що нам робити? Їм терміново потрібна допомога! 

     – Допомогти! – вигукнула Деребі. – Хіба не про це ми мріяли? 

     – А яка ж допомога потрібна? Хіба ми в змозі надати такій організації поміч?

     Юніс лише безпомічно знизував плечима.

     – Екстрена.

    Деребі миттю підскочила до пульта зв'язку, перевела приймач на гучний зв'язок, і вихопивши у Юніса мікрофон, прокричала:

    – Яка допомога потрібна?

   – Незвичайна, масова, щоб усі ох...ли і здриснули від нас! – почула вона схвильовані голоси і звук перестрілки. 

    – Скільки їх? 

    – До біса! Чотири рефрижератори бойовиків!

    – Та хто це? - округлила очі дівчина.

   Подібних за масштабом замовлень вони ще не мали! Скільки у рефрижераторі може поміститися бойовиків? Десять? Двадцять?

    – Люди Скалла!

    – Де ви!

    – Тут!

    – Тримайтеся!

    – Пеленг! – крикнула Дебі Юнісу і ривком розгорнула паперову мапу.

Зараз швидше всього було саме по такій знайти потрібний район та огляд міста взагалі. 

   – Що ми можемо зробити? – гарячково почала продумувати варіанти допомоги Деббі, але нічого не могла запропонувати.

Що вони вшістьох можуть зробити проти чотирьох рефрежираторів бойовиків? 

   – Це має бути така потужна допомога, щоб усі … остовпіли! А в нас такого маштабу немає, – у розпачі визнала Дебі.  

   – А якщо їм зараз відмовити, то чи вони вони зможуть набути того впливу, на який сподівалися, створивши бюро. Але що вони можуть проти сорока-вісімдесяти бойовиків, якщо сам СВАТ просить їх про допомогу? 

     Дерек теж розумів складність ситуації. Але, не дарма ж він цікавився буквально всім? Він ніколи не замислювавався, як далеко простягаються його дослідження, щоб не уславитися жахливим диваком. І ось зараз настав зоряний час для його космічного центру. 

   – Росе! – звернувся він до когось каналом спецзв'язку, - ти можеш зараз підняти в повітря експериментальну модель?

Усі почали напружено прислухатися до його розмови з кимось невидимим. 

    – Я скину координати, – нарешті промовив він, і задоволено кивнувши, кинувся до командного пульта. 

    – Джоше, швидко скинь сюди координати, – тицьнув він пальцем у хрестик на карті безлюдної частини Великої пустелі.

М'яко відсторонивши Деребі від пульта, він увімкнув зв'язок зі сватівцями. 

      – Ви ще на зв'язку? – напруженим тоном запитав він. 

     – Звісно, – з сарказмом відповіли йому, – поки що відстрілюємося, але зброя закінчується. Потрібно терміново підвезти! 

     – Ми не зможемо допомогти зброєю, але евакуюємо вас. 

     – Ми маємо їх заарештувати! 

     – Ми їх зможемо затримати, але спочатку маємо вивезти вас.