Розділ 22. Шокуюча несподіванка

     Вийшовши за поріг житла Деребі, Джим з полегшенням зітхнув. Він вчинив як справжній чоловік. Він заручився з чудовою дівчиною, яку він знав вже досить давно. Проте, на душі в нього час від часу ставало бридко. Адже, нещодавно зустрівши на роботі нову співробітницю Ніколь, він раптом відчув до неї незрозумілий потяг. Він не розумів, що відбувається, і намагався не подавати виду, що йому подобається його секретарка. Чи зіграла роль знаменита чоловіча невірна натура? Сталося побите кліше – його потягло на помічницю? Але ж, він ніколи не був таким! До того ж, вона була донькою їхнього друга!

     Ось одружаться вони з Дебі, і він взагалі не заглядатиметься на інших дівчат. Дивно, але прямо зараз Дереби якось холодно почала ставитися до нього. Але на це, напевно, позначилась відсутність її досвіду у таких справах. Згодом вона подолає своє збентеження і стане пристрасною, як він сподівався. Джим поважав себе і завжди намагався чинити правильно. І до сьогоднішнього, справді, спонтанного вчинку його штовхнула раптова думка про те, як би Дерек Каррінгтон не забрав у нього Дебі. Красень-мільярдер постійно знаходився біля його дівчини, і не зводив з неї очей. Це дуже не подобалося Джимові. Де йому з Дереком тягатись? Однак, якщо залишається хоч найменший шанс утримати Деребі, він мав би ним чимскоріше скористатися.

     Вранці Джим вирішив відкласти деякі справи, і заїхав за Дебі. У Центрі Деребі відчула мимовільне тремтіння. Немов розуміючи її хвилювання, Джим стиснув її руку і підбадьорливо посміхнувся.

     – Все буде гаразд, – впевнив він.

     Їх зустріла привітна співробітниця консультації, взяла необхідні дані, провела деякі тести, направила їх на аналізи, а потім провела до психолога. Там вони теж відповіли на кілька тестів і їх запросили наступного дня дізнатися про результати обстеження.

     Після цієї формальної, але дещо офіційної процедури, втішений Джим відвіз наречену до її офісу, а сам повернувся до своїх справ. Деребі вирішила, що тепер дороги до відступу немає, вона має заспокоїтися і дати відкоша Дереку.

   Щоб відволіктися, вона вирішила вигадати можливе пояснення для Дерека. Взагалі, вона не розуміла, чому у неї виникло відчуття, що вона повинна з ним порозумітися. Ніби, нічим, окрім бізнеса, вона йому не винна, з точки зору їхніх приятелів-співробітників. Але ж, молодик знав, як вона ставиться до нього. І пояснити тепер заручини із Джимом буде нелегко.

     Щойно в її мозку виник образ Дерека, серце в неї занило від відчуття непоправної помилки. Вона остаточно зрозуміла, що хоче залишитися з Дереком. Це було болісним зізнанням. І це було несправедливим стосовно Барні! Вона розуміла це. Але нічого не могла вдіяти зі своєю підлою натурою. Як можна не поранити Джима у цій ситуації? Ніяк! Але поки вона не вийшла за нього заміж, вона може уникнути помилки. А Дерек?

     У тяжких роздумах вона провела цей день і прийшла додому чорніша за хмару. Анаїс зрозуміла її метання.

     – Дитинко, перед весіллям всі нервуються. Але мине день весілля, і ти заспокоїшся. І все у вас буде чудово.

     Деребі розсіяно кивала головою в такт слів няньки, а сама думала про інше. Про те, що тепер вона ніколи не сидітиме біля каміна поруч із Дереком, ніколи не покладе йому голову на плече, ніколи вони не разом милуватимуться зимовими візерунками на вікні, не кататимуть на санчатах своїх дітей…

  Наступний день приніс несподіваний сюрприз для обох молодих. У Центрі на них якось дивно подивилися і провели до керуючого. Такий початок дуже не сподобався Деребі. Це нагадало їй її невдалий вступ до Академії. «Напевно, виявилося, що у наших потенційних дітей теж можуть бути проблеми з серцем», – припустила вона. Однак, для неї це вже не новина. Цікаво, як відреагує Джим? 

    Вирішить все ж таки жити з нею і ростити сурогатних дітей? Вчора він висловився досить однозначно із цього приводу. Але, як насправді вчинить сьогодні?

    – Молоді люди, ми повинні попередити Вас про відповідальність за надання неправдивих свідчень.

     Джім і Дебі здивовано переглянулися.

    – Ви обізнані про ту місію, яку несе наш Центр, забезпечуючи здоровий генофонд нашій країні?

   Обидва, не розуміючи такого суворого попередження, кивнули.

   – Ви перебуваєте якоюсь мірою спорідненими?

   Обидва полегшено засміялися.

   – Ні, нас весь час плутають. Ми просто схожі.

   –Ні, ви не просто схожі.

   – В сенсі? – здивувався Джим.

   – У вас практично однаковий генотип.

   Деребі стрепенулась і здивовано подивилася на керуючого. Джім теж був спантеличений.

   – Що це означає?

   – Що ви – рідні брат та сестра. Не близнюки, звісно, але – перший ступінь спорідненості.

   Деребі та Джим застигли з відкритими ротами.

   – Маячня, як таке може бути? – вигукнула дівчина. – Я взагалі росла у притулку...

   – Запитайте у своїх батьків. Ну, або ж у колишніх вихователів.

   Джимові раптом пригадалися невиразні клаптики пам'яті зі свого дитинства: якийсь пакунок у руках служниці, стривожені вигуки матері, перешіптування батьків...