Розділ 21. Одночасне освідчення

     До 2020 року, на Землі-18 все було не так гладко, як хотілося б! В окремих країнах і навіть містах, на жаль, відбулося формування цілих кримінальних кланів, на яких у урядових силових структур не вистачало сил! Крім того, в деяких країнах були дуже сильні ідеї сепаратизму. Злочинні угруповання захоплювали цілі селища, і мешканцям не залишалося робити нічого іншого, як приєднатися до правлячого клану чи загинути. Ті, хто були не згодні – просто зникали. Це відбувалося з двох причин. У кращому разі деяким вдавалося втекти, у гіршому – вони гинули.

     Держава ж прагнула не випускати з-під свого впливу жодного громадянина. У столиці та великих містах ситуація була більш-менш спокійною. Але в провінціях йшла справжня війна за душі та тіла потенційних підданих. Не раз скликалися наради на найвищому рівні, щоб вирішити ситуацію, що склалася. Але, нічого іншого, як фізично знищити розсадник зла, їм не спадало на думку.

     У такої парадигми існували свої прихильники та противники. Противники аргументували свою думку тим, що у кланів у заручниках виявилися мирні жителі, які нічого поганого не роблять. І якщо знищити такі місця, то й невинні загинуть. А це було не допустимим з моральної та юридичної точки зору. Адже презумпцію невинності ніхто не скасовував!

   Прихильником такого світогляду був і мільярдер, і впливова особистість, Дерек Каррінгтон, за словами преси - веселий, щедрий, уважний, сучасний, творчий молодик. Він пропонував свій власний шлях для вирішення питання – виселити бажаючих і позбавитися гноблення кланів у штучно створений рай для бідняків, на куплені ним же острови. Він, навіть, був згоден сплатити за переїзд людей за власні кошти. Але представники держави боялися, що в такому разі громадяни стануть не їх підданими, а власністю Каррінгтона. Із-за цього, поки що парламентарі не погоджувалися на подібні пропозиції. Вже зовсім не вірили вони в такий альтруїзм молодого сенатора! 

   – Чесно кажучи, мене цей Каррінгтон вже дратує, – обмінювалися враженнями парламентарі Драйнеб та Моррісон між собою.

     Ці пани були впливовими представниками своїх партій, і за ними стояла більша частина виборців. 

    – Мене – теж. Але, можливо, нам слід розглянути хоча б як тимчасову альтернативу його пропозицію. Інакше, у нас навіть потенційних громадян на цих територіях не залишиться. 

  – Так, ми можемо тимчасово переселити до нього ту частину населення, яка захоче залишити окуповані території. А потім ми їх повернемо. 

   – Куди? До столиці? Ви розумієте, чим це загрожуватиме згодом? 

   – І, крім того, немає ж нічого постійного, ніж тимчасові явища!

  Не одні угруповання Дранейба і Моррізона були незадоволені Каррінгтоном. Наприклад, кульгавий «сірий кардинал» правлячого клану Дон Даніель. Молодший Каррінгтон у нього давно в печінках сидів, і представник Сенату вже подумував про те, як би залучити деякого зі знайомих до фізичного знищення Дерека, що так дратував його. Тут сенатор згадав бравого помічника і колишнього ліквідатора Гарнебі Гарка. Той був професіоналом найвищого класу. І зробив би все так, що ніхто з комісії з кримінальних розслідувань не знайшов би кінця. Дона Даніеля поки що стримували потрібні йому депутати. Непоказного кульгавого сенатора недаремно називали «сірим кардиналом». Його появи у сенаті побоювався сам правлячий Президент. Однак, поки Дон Даніель намагався триматися в тіні і не вдаватися до кардинальних рішень. Проте, Каррінгтон вносив чимало коштів для підтримки фінансової стабільності країни і цілих континентів.

    Через це, сенатор хотів спершу прибрати собі до рук капітал Каррінгтона, а потім уже усунути його, якщо той і далі стоятиме на шляху реалізації власних проектів дона.

   Сам ініціатор одіозної пропозиції знав про дебати, що відбувалися у кулуарах та на засіданнях парламенту. І чудово розумів, що уряду не залишиться нічого іншого, окрім того, як погодиться на його пропозицію. Тому, він поступово готувався до практичного здійснення своєї ідеї. А його кінцевою метою, було здійснення «мирного перевороту» в країні. Він чудово розумів, що терпіння народу вичерпується, і не за горами кривава війна, в якій можуть загинути всі. Тож чи не краще створити відносний рай для бідняків, коли всі будуть задоволені?

   Однак, представники правлячих верхівок інших країн, особливо Рутенії та Альбігонії, були незадоволені навіть потенційною можливістю переселення бідняків. Адже це могло створити прецедент для аналогічних бажань їх мешканців!

    – Дереку, ти наражаєш себе на величезну небезпеку, – опинившись у черговий раз у Каррінгтона в гостях, стурбовано промовила Деббі.

    – Дарлінг, ти знаєш, що це неправда.

    – Чистісінька правда. Ти гадаєш, що тебе не знайдуть на твоїх островах?

   – Я сховаюсь у бункері, – напівжартівливо відповів їй Дерек.

  – Тобі не дадуть жити після того, як ти спробуєш здійснити твою програму порятунку бідняків, ти розумієш? Я вже не кажу про те, що платиновий чи діамантовий ідентифікатор тобі теж не бачити, як…

   – Та чорт із ним! Я про нього вже й думати забув! – несподівано розлютився молодик.

   Цієї миті він упіймав себе на думці, що, справді, вже давно його не охоплювали честолюбні думки про владу над Землею. Зараз він мав всього дві парадигми: змінити світ на краще, і повністю заволодіти Дебі. Оволодіти не силою, не шаленим поривом пристрасті, а назавжди опанувати її інтелектом, запалом, сміхом, і лише потім – прекрасним тілом. Але як йому це здійснити? Як, коли між ними, як скеля, стоїть Джим Барні?