Розділ 18. Хакер Джош

     – Ти читав останні новини? – рано-вранці влетіла до Каррінгтона Деребі.

     – Світ на межі війни? Авжеж, читав, - озвався Дерек, підводячись з крісла і пропонуючи дівчині сік. – І, по-перше, привіт! Де ти стільки пропадала?

     Їхні стосунки все ж таки розвивалися. І тепер вона могла дозволити собі іноді ось так ввалюватись до нього, запросто, без запрошення. А Дерек, начебто, був не проти. Він підвівся, допоміг їй зняти куртку і приклав до обличчя її шарф, вдихаючи його аромат.

     – Божественні парфуми! Як, втім, і ти!

     – Ти такий несерйозний! Ти розумієш, чим це загрожує?

     – Війною, - незворушно відповів молодик.

     – Так говориш так спокійно! – обурилася дівчина, але господар згріб її в оберемок і силоміць всадив у крісло.

     – Я знаю, що таке війна. Мій найкращий друг загинув в Анатолії. Але хіба ми можемо щось змінити? Ти ж бачиш, що протистояння Рутенії та Англіканії досягло піку! Наша прикордонна маленька держава все одно опиниться в м'ясорубці тільки через географічне розташування. І змінити це неможливо.

     – Ти так гадаєш?

    – Ну, подумай сама! Ми не хочемо приєднуватися до Рутенії, а війна вб'є одразу двох зайців: напад на супротивника, що створить резонанс у всьому світі, і приєднання під шумок нас. Для Рутенії, ми – ласий шматок, буфер між нею та іншими державами, і вона нам не дасть спокою. Чесно кажучи, я навіть не уявляю, що має статися, щоби зупинити цю загрозу? Хіба що, інопланетяни прилетіли б. Тоді у всіх країн з'явився б спільний ворог. А це здатне згуртувати навіть колишніх ворогів.

     – Але, гіпотетичним прибульцям ми не потрібні.

     – В тому то й річ!

     – То що – треба готуватися до війни?

  – Треба бути готовою до неї. Причому, завжди! А поки що, поснідай, віддихайся, і займемося насущними справами.

    – Але…

    – Ніяких " але"! До речі, як там поживає Джим?

    – Все добре.

   – От і добре! Мені на пошту надійшло багато чергових запитів. Деякі я одразу відкинув. Але, прошу тебе розглянути решту і розсортувати їх за пріоритетністю. Мені просто зараз цим ніколи займатися.

    Деребі згідно кивнула, дожовуючи бутерброд. Дерек завжди міг приготувати до її приходу те, що вона найбільше любила. Ось і зараз він приніс її улюблений сир, креветок, кілька скибочок найсолодшої дині та полуницю. Їй чомусь згадалося, як вони з Анаїс бідували, поки вона не влаштувалася на роботу. Перебивалися із чорного хліба на воду. І взагалі їй дуже пощастило в житті. Вона примудрилася вибитися з сироти без роду, без племені, в жінку, яка, мабуть, має все на сьогоднішній момент. Вона має шикарний будинок, у якому вона живе з Анаїс, має достаток, вони можуть ні в чому собі не відмовляти. І вона має найзавидніших чоловіків, яких могла б побажати будь-яка дівчина. Є, не мається на увазі, що буквально, в якості коханців або наречених. Хоч, Деребі відчувала, що якби вона порушила таку тему з кожним зі своїх молодих людей, будь-хто з них погодився б на такі стосунки.

     Дякувати Богові, що зараз вони не потребували нічого, і Деребі сама могла накрити такий самий сніданок тітоньці. Але, коли хтось піклується про тебе, це так приємно! Особливо, якщо дбав такий чоловік, як Дерек.

     Зараз Деребі не думала про те, що він один із найбагатших наречених планети, про те, що він входить в еліту, що впливає на політику. Для неї в цю ранкову мить, він був просто милим молодим чоловіком, який піклувався про неї. Як він був гарний, енергійний, іронічний і таке інше! До речі, дуже добре, що його іронія та сарказм не стосувався її самої! Бо Каррінгтон міг знищити свого співрозмовника просто словом! Деребі знала, яким інтелігентно злим він міг бути. І їй не хотілося в такі хвилини стати його мішенню.

   Спочатку їх спілкування залишало бажати кращого. Він явно не довіряв їй. І це було цілком зрозумілим. Він робив такі фінансові вливання у їхнє бюро, що мав право перевіряти її. А, раптом, вона виявилася б авантюристкою і шахрайкою?! Після подій, що трапилися з ними в лісі, він відчув, що може їй довіряти. І вони встановилися нормальні робочі відносини. Але іноді вона шкодувала про це.

     Що вона за самка-розпусниця така? Як можна кохати одночасно двох? Це суперечить всім законам природи. Бідолашна Деребі навіть не могла поділитися таким ні з ким, навіть з Анаїс. Останні два місяці дівчина намагалася обмежити своє спілкування з обома молодиками, аби розібратися в собі. Але поки що час не допомагав. І вона не знала, що могло б допомогти їй.

     Вона нашвидкуруч поснідала, сіла за комп'ютер Дерека і почала розбирати його електронну пошту.

     – Гей, нові цікаві новини! Ти щось знаєш про Джоша Валентайна?

     – Здається, це талановитий самородок-хакер? Чи мова про когось іншого?

     – Саме про нього. Його, виявляється, спіймали!

     – Він був у розшуку?

     – Так.

     – І що ж такого страшного він накоїв?

     – Мабуть, щось серйозне, якщо його вирішили видати Англіканії.

     – Ось як? - зацікавився врешті Дерек. – І що пишуть?