Розділ 15. Перше замовлення

     Коли через кілька днів після зустрічі Тари та Деребі Байєк Райєс повернувся з відрядження додому, всупереч своїм очікуванням, він не знайшов дружини на місці. Байєк відчув, що його охоплює гнів. А в гніві він був страшний! Обличчя почервоніло, дихання почастішало, а кулаки мимоволі стискалися. Як вона посміла десь вештатися, коли вона мала припускати, що він може сьогодні повернутися? Ну, постривай, ось тільки вона повернеться!

     Він стрімким кроком попрямував на кухню і йому раптово впав у вічі повний безлад. Розсипане борошно на столі. Розбитий посуд на підлозі, перевернутий квітковий горщик, раковина, наполовину заповнена водою, із замоченими тарілками.

     Що це таке? Він зупинився і замислився. Чесно сказати, Тара ніколи не дозволяла собі такого! Тут його погляд упав на стілець, що впав. На його ніжці він помітив клаптик рожевої квітчастої тканини, в якому він впізнав малюнок домашньої сукні дружини. Стоп! Картина побаченого викликала у мозку Байєка дисонанс. При всьому тому, що дружина була недалекою невміхою – домогосподаркою, вона б ніколи не залишила борошно на столі, і весь цей бардак! Чоловік ще раз уважніше озирнувся, і раптом помітив смужку волочіння на свіжовимитій підлозі. Точно, тут явно тягли тіло. Невелике. Таке, як, наприклад, його дружини.

     Байєк попрямував до чорного ходу. Так і є! Його двері виявилися напіввідчиненими. У темному коридорі, що просякнувся затхлим запахом, на підлозі та сходах він так само побачив такий самий слід. Двері в провулок були відчинені, і на землі, біля куща троянд він побачив вирваний з нитками гудзик. Точно, цей ґудзик був із сукні Тари. 

     У чоловіка було двояке ставлення до дружини. З одного боку, він ненавидів її за м'якість і жіночність, і якусь жертовність. Але, з іншого боку, вона була його річчю, вона належала лише йому. І ніхто не мав права позбавляти його Тари. І чого раптом!

     Байєк вилетів за ажурний паркан і помчав провулком. Біля перехрестя з вулицею він помітив їхнього місцевого бомжа, який уже лягав на нічліг у порожній будці колишнього наглядача мосту. 

     – Гей, ти цілий день був тут? Бачив мою дружину?

     Бомж підняв голову, п'яно скривив рот на кшталт посмішки і щось промимрив. 

     – Що? 

     – Бачив, – буркнув той і смачно захропів, опустивши голову на груди. 

     – Гей, не спи! Де ти бачив її? 

     – А її мужик ніс, – безтурботно відповів бомж і знову захропів. 

     – Гей, гей, який мужик? Що означає «ніс»? 

     – На плечі ніс до машини. 

     – У сенсі «ніс»? Як вона поводилася? 

     – Ніяк. 

     – Вона що, мертва була? – безглуздо запитав Байєк.

     Бомж на хвилинку прийшов до тями і на його обличчі відобразилося подібність розумового процесу. 

     – Може, й так. Вона не рухалася.

     Байєк остовпів. 

     – Який ще чоловік? 

     – О! – жестом бомж показав , що чоловік був високий. 

     – А вона? 

     – Мотилялася, - як ні в чому не бувало, промимрив бомж. 

     – Та що то був за чоловік? 

     – Я звідки знаю? 

     – Ти бачив його раніше?

     Бомж витріщив очі і замотав головою. 

      – А машина в нього якась була? 

      – Джип вантажний.

     Байєк уже не сумнівався, що його дружину вкрали. А це не дозволялося нікому. Але навіщо? Кому знадобилася його висохла, бліда, як тінь, дружина? Навіщо? Грошей на викуп у нього байдуже, ні! А, якщо вона була, справді, мертвою, то навіщо її було красти? Маячня!

     Ця думка привела його спочатку до здивування, а потім — до гніву. Якщо за обстановкою в будинку було зрозуміло, що тут не живуть багатії, навіщо красти людину? А якщо він не зможе дати викуп, то що з нею зроблять? Вб'ють. І як же він залишиться сам у такому разі?

     Райєс спробував уявити своє життя без Тари. Вона ж така невміха! Як вона житиме без його цінних життєвих вказівок? Пропаде зовсім! За ці роки Байєс прозрів про те, яку служницю він узяв за дружину. Наприклад, вона готувала смачно. Але все одно не так, як мексиканська дружина сусіда. А як одягалася? Та ж Бруніта була просто кров із молоком! І одягалася так, що її хотів будь-який чоловік з їхнього провулка. А Тара? Вічно в довгих похмурих вицвілих сукнях, з довгими рукавами, з обмеженою мімікою, наче заморожена якась!

     Критикуючи в душі свою дружину, Байєк забував, що вицвілі сукні їй купував він сам, щоб вона не виглядала «зухвало». А її «застигла» міміка була такою через страх хоч словом, хоч посмішкою викликати невдоволення чоловіка, і бажанням запобігти його звичному гніву. Довжина сукні та рукавів теж була такою через його звичку закінчувати сварки побоями Тари. Але в цих моментах аналізу ситуації у нього просто була відсутня логіка.

     Весь киплячи від гніву, він повернувся додому і викликав поліцію. Наряд поліції приїхав досить швидко. Молоді копи розсіяно вислухали розлюченого чоловіка, поглядаючи при цьому на стіни та підлоги різних приміщень. Потім переглянули сімейний альбом, а також попросили зайти на її профілі в соцмережах. Байєк і сам збирався це зробити, так що виконав прохання поліцейських з відчуттям великого полювання на викрадача. Але жодної корисної інформації, крім звичайної стрічки з домашніми квіточками та котиками, вони не знайшли. Один коп розсіяно поколупав стілець, вилучив клапоть рожевої тканини, потім вони оглянули чорний хід і пообіцяли, що триматимуть Байєка у курсі.