Розділ 9. Спасіння

     Опинившись на березі, Дерек встиг зрозуміти, що його ліва стопа таки все ще знаходиться в жижі. Побоюючись, що болото затягне його знову, він стрімко рвонувся до дівчини, що лежала без сил біля старого могутнього дерева. Маска з балончиком валялася біля неї. І Дерек жадібно схопив її і почав інтенсивно вдихати повітря ... 

     Боже, яка це була насолода – дихати чистим повітрям! Схоже, що в нього почалася ейфорія, весь світ раптом заграв перед ним фарбами калейдоскопа, що моментально змінювалися, свідомість раділа порятунку…

     Каррінгтон звалився додолу і простяг до дівчини руки. І вони якийсь час лежали, не рухаючись. Лежали доти, доки нові напади кашлю не змусили Деребі зібратися з силами і підвестися. Жестом вона наказала Каррінгтону йти за ним.

      Він глибоко зітхнув, натягнув хустку і передав маску дівчині. Вони поспішили вперед, у чашу, що вже дещо світлішала. Пройшовши кілька метрів, вони побачили, що пара стала прозорішою, і помітили, що вона діє на них дедалі слабше. Ще за кілька хвилин вони вийшли на галявину з прозорим повітрям і вирішили озирнутися.

     Деребі ризикнула зняти хустку і принюхалася. Начебто нічого!

     – Я хотів сказати, що ніколи не забуду те, що ти для мене зробила!

     Дівчина саркастично запитала:

     – Що мало не втопила? Та гаразд! Це ж був тест-драйв!

     – То все це було навмисно?

     – Як «навмисно»? Все було всерйоз. Ми мало не зіграли у ящик! Але вибралися ж!

     Дерек очманів від такої заяви. 

     – То Ви хочете гратись з життям клієнтів? – Ні, звісно, - обурилась дівчина. –  Просто вийшло так, як і буває у житті. 

     – Вибачте мій вульгаризм, але така ж ... па в моєму житті, наприклад, не трапляється! 

   – А у житті наших потенційних клієнтів-агентів саме так і буває. І що Ви так нервуєте, ми ж вибралися! 

     – Вибралися! А чи шкідливими є лише пари цих боліт? Те, що я валявся в жижі, нічого? Нічого від цього шкідливого не буде? 

   – Мені нічого такого у пресі не траплялося. Це як ртуть, яка небезпечна у вигляді пари, а в металевому вигляді – ні.

      Каррінгтон з полегшенням зітхнув. 

     – Тоді завтра підпишемо договір?

     Дерек завмер і глянув на неї. Раніше пустотливе замурзане обличчя прикольного дівча дивилося на нього тепер з виразом занепокоєння. Чому? Вона боялася, що він накаже своїм громилам помститися їй? Але ж він найбільше на світі любив адреналін! І такої пригоди ще не було у його житті!

       – Підпишемо!

       – Чудово! – радісно вигукнула вона.

     Дерек знову спробував викликати телефоном бодігардів, а Деребі спробувала реанімувати рацію. На це знадобилося чимало часу. Нарешті пролунав шум і тріск, крізь який пробився голос Джима.

     – Де ви?

     Здивуванню Дерека не було меж.

     – Чому я не можу зв'язатися зі своїми, а ти можеш?

     – У кожного свої секрети! – загадково посміхнулася вона.

     Їй не хотілося розповідати клієнтові, що в неї самої в бюстгальтері був ретельно прихований маячок.

    Опинившись у своєму рідному пентхаусі, і відмившись від болотного бруду, Дерек скасував вечірню зустріч із представником однієї, не дуже перспективної для нього компанії та вирішив відпочити. У нього ще продовжували тремтіти руки при згадці про сьогоднішні події. Він був відсутнім лише сім годин, а було таке відчуття, що його не було у звичайному світі цілу вічність!

    Ось це так божевільна дівка йому попалася! Вона таки довела йому свою неймовірну живучість та професіоналізм! Схоже, що запропонований нею проєкт був справді вистражданий, прорахований та перевірений. І навіть, якщо такі неймовірні послуги зможуть знадобитися лише кілька разів на рік, проект не буде збитковим. Дерек згадав свій внутрішній стан, коли перебував за мить від смерті. Тоді він був готовий заплатити будь-які гроші, щоб його витягли з проклятого болота.

     До речі, треба буде виплатити щедру компенсацію своїй рятівниці. Він із відчуттям захоплення згадав про свою неймовірну супутницю. Ця, таки неординарна, дівчина взагалі ніяк не вписувалася в його звичне коло спілкування. Мало того, що вона була недозволено юна для такої роботи, так вона ще й перевершила його сміливістю та вміннями! Це зачепило його гордість.

     Каррінгтон ще в юності поставив для себе високу планку абсолютно у всьому, і звик служити прикладом для тих, з ким стикався по життю. Саме тому він і займався спортом, і стежив за зовнішністю, і розвивався духовно та професійно. Але йому зараз було двадцять сім!

        Як до такого ж рівня зрілості могла прийти Деребі, будучи значно молодшою ​​за нього? Коли вона вперше з'явилася в його кабінеті, дівчина здалася йому пересічною дамою років тридцяти, без особливого смаку та родзинки. Але, за результатами їхнього «тесту», як вона називала їхні божевільні пригоди з ризиком для життя, він за кілька годин життя зрозумів, що її зовнішній вигляд під час прийому був імітацією, і встиг до нього звикнути… чи що! Принаймні зараз він уже не уявляв собі, що може більше не побачити Деребі.