Розділ 8. Екстрим

     Дерек зупинився, наче укопаний.

     – Отруйні випари? Що це таке?

     – Отже, неподалік знаходяться болота, яких Ви так боялися. І вони виділяють токсичні пари.

На обличчі потенційного спонсора відбилось все, що він хотів їй сказати. Втім, за мить він опанував собою.

     – Присипляючі чи вбиваючі?

     – Я читала про присипляючі. Хоча якщо говорити про птахів, то вони, швидше за все, загинули.

     – А що буває з людьми?

Деребі знизала плечима. 

     – Я читала публікації вчених, які досліджували фаруами. Але мені не траплялися на очі свідчення самих потерпілих, – чесно зізналася вона. 

     – Чому? – якось безглуздо запитав Каррінгтон. 

     – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – Може, тому що вони ще сплять? 

     – Досі? – жахнувся молодий мільйонер. 

   Що, якщо його тренер має рацію у своїх припущеннях, і люди засинають від цих… як їх там, фамуарів, фаруамів надовго? Хіба так він уявляв свою смерть? Він повинен був встигнути сповна насолодитися своїм тріумфом, відвідати безліч планет, паралельні світи, стільки всього здійснити, а тепер повинен заснути назавжди через дурну шукачку фінансування?

     – Як можна було так безвідповідально діяти? Що ж нам робити? – закричав Каррінгтон.

     – Візьміть себе до рук! Ви ж не злякана дівчинка, зрештою! – присоромила його Деребі.

     Насправді, вона й сама розгубилася. У її початкові плани не входило десантуватися саме у отруйних лісах Вестляндії. Ця країна взагалі була помилкою природи. Дивні жителі, агресивний диктатор на чолі них, непрохідні ліси та топкі болота на більшій частині території, а ще отруйні випари в лісі... Але факт є факт, і тепер треба вибиратися звідси. Слава Богу, вона має підтримку у вигляді Джима. Ось лише тут не ловить зв'язок. Що з цим робити? 

     – Стривайте. Дайте подумаю. Вибір у нас невеликий. Повертатися назад немає сенсу, тому що в такому разі доведеться пройти вдвічі більше. І ще невідомо, що чекає на нас там. Дорога веде вперед. Що на нас тут чекає, ми приблизно знаємо. Отже, мені треба пройти вперед і провести розвідку місцевості, а Ви можете поки що залишитися тут.

     – Е-е, ні! А якщо з Вами щось трапиться? 

     – У такому разі Ви повинні бути готові до того, що ЦЕ може статися і з Вами! 

    – Я це вже зрозумів з того моменту, як опинився з Вами в цьому лісі, –  пробубонив невдоволений мільйонер.

    Взагалі Дебі забавно було усвідомлювати, що поруч з нею зараз був найзавидніший і найбагатший наречений за версією більшості дівчат планети. А вона може собі дозволити ось так легко спілкуватися з ним, і навіть командувати ним!

    Але як же захиститися від отруйних випарів? На жаль, вона не мала достатнього запасу повітряної суміші для двох. Проте ризикувати життям потенційного спонсора вона не могла. Тому вона дістала з рюкзака міні-балончик із повітрям, закріпила його на масці, а маску вдягла на Дерека.  Той заспокоївся і вирішив, що Деребі убезпечить себе так само.

     Але вона натягла на ніс і рот хустку, і стрімко рвонула Дерека за руку за собою. Той не встиг запротестувати, як уже опинився в отруйній сизій парі. Його провідниця мчала майже непомітною стежкою, намагаючись якнайшвидше оминути небезпечну зону. Навколишні дерева і чагарник насилу було видно серед клубів диму, що піднімалися з поверхні. Та все ж, Деребі вчасно помітила початок болота, яке перетинало стежку. На його поверхні виднілися нечисленні дрібні купини.

Чи витримають вони вагу Каррінгтона? За свою вагу вона не хвилювалась. Однак, Дерек, хоч і був струнким, але за його високого зросту, повинен був мати і, щонайменше, вдвічі більшу вагу, ніж у неї.

     Вона подивилася на Каррінгтона і кивнула у бік трясовини.

     – Немає жодного іншого способу обійти болото? – прохрипів він у масці.

    Деребі заперечливо похитала головою і почала кашляти. Тільки тут він схаменувся. Якою свинею, він, мабуть, здається їй! Безпека - безпекою, але йому зовсім не хотілося поставати перед дівчиною в непривабливому світлі. Дерек почав стягувати маску, на що його супутниця відреагувала затятим хитанням голови. Він же не міг припустити, щоб його єдина надія залишитися тут живим, сама загинула.

    Молодий чоловік зняв маску і змусив Деребі дихати в ній. Після, він стягнув з її обличчя чорну хустинку і пов'язав на себе. Відпочивши, Деребі стрибнула на першу від берега купину і зупинилася. Купка землі хиталася під нею, але не тонула. Чудово! Але Дереку, з його вагою, доведеться поквапитися!

     – Купи можуть Вас не витримати. Через це, Ви повинні стрибати по них набагато швидше, ніж заєць!

  Вони знову помінялися маскою. І Деребі дала йому сигнал бігти. Вона помчала купинами до протилежного берега, задавши йому значний темп.

    Дерек якусь мить постояв, потім наважився, і помчав за нею. Купи під ним, буквально, йшли під воду, і він боявся, що якась із них не витримає та він втопиться. Молодий чоловік намагався стрибати до центру жалюгідних острівців суші. Періодично він піднімав очі, щоб подивитись, де знаходиться Деребі. Якоїсь миті він з полегшенням помітив, що вона вже майже досягла берега.