Розділ 7. Тест - драйв

     Буквально за пару днів Деребі передзвонив секретар Каррінгтона і повідомив, що завтра, з восьмої ранку і до шістнадцятої години вечора пан Дерек вільний і може зайнятися її пропозицією.

   – Він клюнув! – тріумфальним тоном повідомила вона цю новину Джиму. – Але він виділив мені всього вісім годин. Це до моїх планів не входить!

    – А як ти зможеш цьому перешкодити?

    – Деякі думки є. Але, ти повинен постійно стежити за нами, і надавати мені технічну підтримку. Я ж не знаю, чим він буде оснащений.

    – Звісно!

    – Чудово! Тоді я пішла готуватись, – дала відбій Деребі.

     За десять хвилин до восьмої ранку, в повному екіпіруванні, непомітному для звичайних обивателів, вона вже чекала Каррінгтона на льотному полі приватного аеродрому. За п'ять хвилин під'їхав шикарний чорний лімузин ексклюзивного випуску, з особистими вензелями свого клієнта на дверцятах, і з нього з'явився бадьорий Дерек. Він був одягнений у комбінезон кольору хакі і обвішаний всілякою зброєю.

     Розглянувши свого інструктора, він був дещо розчарований. Пані Кранк була одягнена у звичайний брючний костюм і спортивне взуття, за спиною у неї був невеликий рюкзак, і зараз вона здавалася набагато молодшою ​​за свої роки.

     – Це Ви, міс Кранк чи Ваша молодша сестра? – напівжартома запитав він замість привітання.

   – Як Вам більше подобається, пане Каррінгтон. Але так справа не піде. Тест-драйв Ви повинні проходити не підготовленим, бо саме так  відбуватиметься з нашими реальними клієнтами. Попрошу Вас переодягнутися та зняти спорядження, – безапеляційним тоном скомандувала вона.

     З хвилину подумавши, Каррінгтон погодився з тим, що вона має рацію і почав обеззброюватися. Бодігарди з подивом спостерігали, як їхній господар зняв патронташі і віддав їм автомат.

     – Ось пістолет можете залишити, – милостиво дозволила його командирка.

     – Чому? – здивувався Дерек.

     – Ну, теоретично, у деяких спецагентів має залишитися остання куля для себе!

     – Ну, дякую! Логічно!А ви не дурні, міс Кранк! – скептично похвалив її Каррінгтон.

     – Намагаюся, – саркастично відповіла вона.

     Після її відповідного обшуку, вони з групою Каррінгтона, що супроводжувала їх, увійшли в салон і літак злетів. І ось тут, подальша поведінка спонсора зацікавила Деребі. Опинившись на борту, господар життя явно почав нервувати і забалтувати своїх підлеглих питаннями.

     "Так він боїться літати!" – здогадалася дівчина.

     У цій ситуації це було для неї просто знахідкою. Потрібно використати його слабкість.

     – Куди Ви маєте намір летіти? – запитала вона.

     – У мене є підходящі полігони для наших цілей. Пропоную взяти курс на ….

    Він назвав віддалену точку в океані, але це її зовсім не влаштовувало. Випробування має відбуватися у незнайомій місцевості.

     – Прекрасно! Чому б нам не поснідати? – безтурботно спитала вона.

     – Ви снідаєте так рано? – здивувався Дерек.

     – Звісно. Адже попереду у нас чекає важка робота. Рекомендую і Вам добре підкріпитися.

     Дерек поблажливо посміхнувся і клацнув пальцями. Миттєво до них підійшла бортпровідниця.

     – Сніданок для міс.

     – «От же ж, який упертий»! – дещо засмучено подумала Деребі.

     Але він сам зробив свій вибір.

   Вона із задоволенням почала розглядати принесену тацю з їжею. Тут був і фруктовий, і овочевий салат, і тонко нарізане апетитними скибочками китове м'ясо та кілька сортів сиру. Він схвально помітив, що вона розпочала ранкову трапезу з сиру та фруктів.

     – О, у Вас чудовий смак! – одночасно промовили Каррінгтон і Деребі й  невимушено засміялися.

  Поки дівчина неквапливо насолоджувалася сніданком, Каррінгтон щось розповідав їй про свої проекти.

    – Може, таки поснідаєте?

    – А Ви наполеглива. Ні, я маю правило – раніше десятої не снідати.

    – Правило – не залізобетон, можна скоригувати.

    – Не в моєму випадку, - гордо заявив Каррінгтон.

    "Ну, я хотіла, як краще!" – подумала Деребі і вибачившись, вийшла в туалет.

   Там вона натиснула на секретну кнопку, встановлену під внутрішньою панеллю її наручного годинника, і повернулася в салон, уважно при цьому розглядаючи багажні відсіки, розташовані над кріслами. Сідаючи в крісло поруч із Каррінгтоном, вона машинально кинула погляд в ілюмінатор. Вони летіли над лісовим масивом Вестляндії.

    – Дивіться, яка краса! – вона припала до вікна, зачепивши при цьому тулубом потенційного спонсора.

     – Так, але вона небезпечна та не вивчена! – заперечив він.

     Ці неосяжні ліси обминали навіть війська цієї країни. І на це були особливі об'єктивні причини.