Розділ 2. Крах

Біля входу до Академії вже нервувала зграйка майбутніх курсантів.

Дівчина була впевнена у своєму вступі, але заради порядку, вирішила перевірити список вступників, який висів на дошці оголошення. Звісно, о восьмій ранку, він з'явиться й на електронному сайті академії. Але цей навчальний заклад продовжував наслідувати старі традиції і  вивішував ще й паперові списки.

Швидко пробігши очима список, Деребі спершу не встигла знайти своє прізвище. Вдруге вона почала читати повільніше. Можливо, вона випадково була написана не за абеткою? Вона ще раз пройшла по списку вниз. Але, її прізвища не було!.. Як так?

Це був шок! Деребі відчула себе рибою, викинутою на берег. Вперше в житті вона раптом відчула нестачу повітря і почала задихатися.

«Стоп! Візьми себе в руки!" - наказала вона сама собі.

Дівчина сіла на лавку біля входу і почала чекати. Двері відчинилися, і співробітник запросив тих, що вступили, слідувати за ним.

Вона повільно провела очима двадцять щасливчиків, вибраних для навчання. Рівно стільки щороку вступає до Академії. Вона навіть мимоволі почала підраховувати тих, хто входив до будівлі. Їх було не дев'ятнадцять. Їх було рівно двадцять! А це говорило про те, що було зроблено повний набір, і  що …  її не взяли? Як же так? Не може людина готуватися інтенсивніше, ніж вона. Деребі була впевнена, що вона дуже якісно готувалася до вступу!

Шок від несподіваної поразки буквально паралізував її у перші хвилини. Паралізував не лише фізично, так, що вона й пальцем не могла поворухнути, а й загальмувало думки. Якийсь час вона мовчки сиділа на лавці, намагаючись оговтатись та перетравлюючи своє фіаско. Але, поступово отямилася. Здоровий глузд підказував, що такий удар не можна приймати всерйоз. Технік сам учора сказав їй, що стався збій. Отже, апаратура показала невалідні показники. Вона має піти до Академії і відновити справедливість.

Деребі рішуче посунула до входу. Але охоронець перегородив їй шлях і спитав її прізвище. Почувши відповідь, він сказав помічникові провести абітурієнтку Кранк до заступника директора. Душа Деребі зраділа! Зараз помилку буде ліквідовано, і вона посяде своє місце серед курсантів Академії.

Заступник директора люб'язно запросив її до кабінету, що був філією знаменитої столичної бібліотеки. Тут було безліч ще паперових книг. Кімната була просторою, з величезним столом і темними кріслами, з коштовними атласними шторами, словом, такою, якою й мала бути в такій установі. Деребі уявила, як заглядатиме сюди згодом, щоб порадитися зі старшими наставниками, або коли стане успішною співробітницею Академії.

– Шановна пані Кранк! Як Вам уже відомо, вчора трапилась НП під час Вашого випробування.

Деребі кивнула.

– Ми гадали, що стався збій апаратури. Але… це виявилося не так. Це був не збій, а низькі показники спірометрії, що несподівано виникли, й не тільки вони. Ваші фізіологічні показники.

Деребі підхопилася.

– Такого не може бути. Я займаюся дайвінгом із восьми років.

– Послухайте, я говорю не про Ваші показники досягнень. Вони – чудові. Йдеться про Ваші життєві показники.

– Що?

– Ми теж спочатку не повірили побаченому. Тим більше, що у всіх попередніх випробуваннях Ви показали найкращі результати в групі. Коли технік повернувся за Вами, ми перевіряли все ще кілька разів. Ми довго дискутували із цього приводу.

– У чому тоді справа? – як і раніше дивувалася Деребі. – Та в мене завжди були найкращі життєві показники у класі! Та що – в класі?! В школі!

– І тим не менш! Скажіть, хіба Ви ніколи не помічали нестачу повітря під час інтенсивних занять? Прискорене серцебиття?

– Так це завжди і у всіх трапляється при інтенсивних навантаженнях! – обурилася дівчина.

– Так та не так. У Вас виявилася, напевно, вперше (інакше, ми будемо змушені покарати Вас за введення в оману приймальної комісії) рідкісна серцева патологія, тому фізичні навантаження Вам абсолютно протипоказані, особливо дайвінг.

– Про що ви говорите? Яка патологія? Нас же регулярно обстежували у притулку!

– Я зовсім не звинувачую ваше керівництво. Ця патологія, якщо не виявляється відразу, то потім може бути виявлена ​​випадково або взагалі не виявляється. Людина дає навантаження своєму організму і раптово вмирає.

Зазвичай, новонароджена дитина народжується з кількома незарощенными отворами в перегородці між правою і лівою половиною серця. На першому році життя, у перші місяці відбувається їхнє зарощення. Але іноді цього не трапляється. Як у Вашому випадку. З'явилася лише тонка сполучнотканинна мембрана.

– І вона може порватись? – з жахом запитала Деребі, не усвідомлюючи до кінця, що йдеться саме про її серцеву перегородку.

Співрозмовник кивнув головою.

– Тому, тільки тому ми не можемо Вас прийняти до себе. Якби не це, Ви стали б гордістю нашого закладу! Але, на жаль, ми змушені не лише відмовити Вам, а й внести поправки до Вашої історії фізичного розвитку. Тому Вам взагалі протипоказана робота подібного плану, на яку Ви претендуєте.

Світ навколо неї стрімко закрутився, у неї потемніло в очах, і вона щосили вхопилася за підлокітники крісла. Але за мить їй вдалося опанувати себе. Вона просто не має права зараз впасти.