Розділ 1. Щасливиця долі

Земля - 18

– Ну ось, Деребі, сьогодні й настав твій зірковий день, –  весело звернулась дівчина до свого відображення у дзеркалі. 

На неї дивилося чарівне личко, обрамлене чорним водоспадом волосся. Зеленуваті очі світилися пустотливим блиском. 

Зрештою! Зрештою цей день настав! З восьми років Деребі поставила собі за мету стати агенткою спецслужб. І не просто агенткою, а – суперагенткою. Рідкісна дитина її віку могла б бути такою послідовною в досягненні своєї мрії. І це попри те, що їй у цьому не було кому навіть допомогти. Деребі Кранк була вихованкою дитячого будинку. Батьків своїх вона зовсім не знала, братів і сестер, як вона справедливо вважала, у неї не було. Але їй пощастило в тому, що їхній притулок був зразковим. Колектив вихованців міг дивитись нові цікаві серіали, вільно виходити в міжпланетну інформаційну мережу, і міг мріяти про будь-що.

Переглядаючи кримінальні хроніки дня, дівчинка завжди бачила себе серед учасників групи захоплення терористів або спецназівців, які звільняли заручників.

Ще з її раннього дитинства вихователі помітили, що дівчина не по роках серйозна і цілеспрямована. І вони були впевнені, що їхня вихованка піде в подальшому житті легко і впевнено.

І Дебі виправдовувала їхні надії. Навчалася вона, ніби граючись. Чудово зналася на точних науках. У старших класах її навіть запрошували без іспитів вступити до престижного університету країни. Але Деребі знала, що вчений ступінь з математики їй не потрібен. До випускного класу вона вже була переможницею семиборства: з орієнтування на місцевості, зі стрільби з лука та пістолета, з військової акробатики та маскування, водіння авто й військового транспорту.

Щоправда, Деребі була вираженою індивідуалісткою, друзів та подруг у неї майже не було. Але це було й зрозуміло. Більшість вихованців притулку були такими ж цілеспрямованими, і ставили собі великі цілі. Але, у тутешніх дівчаток мрії були простішими – вдало вийти заміж або вступити до коледжу.

Керівник їхнього класу абсолютно не переймався саме за це дівчисько. Деребі твердо знала, у якому напрямі йти. І коли настав час вступних випробувань, всі були спокійні - вочевидь, що Кранк вступить до своєї Спеціальної Академії. 

Першим у низці випробувань мав стати іспит із фізичної підготовки. Ось тут Деребі зовсім не хвилювалась. З усіма нормативами у неї було гаразд! Але щось трапилося, і в порядку випробувань відбулася зміна. Перший іспит, чомусь, став останнім в черзі. Проте, абітурієнтку це не хвилювало.

Дівчина чудово склала інтелектуальний тест, її показники були одними з найкращих серед абітурієнтів. З такими ж результатами вона показала свою майстерність у перегонах із перешкодами. Найвищий бал у групі був отриманий нею у випробуванні мистецтва перетворення та маскування. І, нарешті, до останнього іспиту вона практично не готувалася.

Переодягнувшись у спортивну форму, вона поблажливо споглядала на своїх одногрупників. Деякі з них явно нервували. Цікаво, кого з них сьогодні відсіють, а з ким вона буде вчитися? Може, з ось цим задротом? Хоча йому, з хворими очима та товстими окулярами, швидше за все, протипоказані фізичні навантаження? Може, його візьмуть до аналітичного відділу? Швидше за все, не пощастить хлопцеві.

Міркування Деребі перервав свисток екзаменатора. Той оголосив порядок виконання тестів, і всі поспішили розпочати іспит. Адже сьогодні випробування треба було не лише виконати точно технічно, а й встигнути за швидкий час!

Вона чудово пробігла стометрівку і перейшла до стенду для стрілянини. Відстрілялась, надіславши майже всі кулі точно в «десятку», і попрямувала до вежі для стрибків у воду.

Члени атестаційного журі ахнули, побачивши її класичне та гарне входження у воду. Випробувані мали зануритися на певну глибину, пробути там щонайменше хвилину (а в ідеалі – що довше, то краще!), та спливти без втрати життєвих показників.

За абітурієнтами пильно стежив технічний персонал, який не зводив очей із показників життєдіяльності вступників. Технік, який зазвичай спостерігав за індикаторами Деребі, був у розслабленому стані. Він уже встиг вивчити цю дівчину і не сумнівався, що перед ним перебуває майбутній лідер їхньої Академії.

Але раптом, під час занурення Кранк на максимальну глибину, на моніторі спалахнув червоний вогник. Треба ж! Вперше за багато років, у роботі їхньої точної апаратури стався збій!

Технік кинувся перевіряти та перезапускати екзаменаційну програму…

Дебі, з відчуттям задоволення, вийшла з роздягальні і попрямувала до душа. Деякі дівчата жваво перемовлялися, але в їх вигуках чувся переляк. Вони переймалися завтрашніми результатами. А от Деребі була впевнена у своїй перемозі. Можливо, її навіть призначать старостою групи нових курсантів. Тому настрій у дівчини був прекрасний, і вона передчувала перемогу. Подумки, вона навіть почала співати улюблену пісню.

Коли вона вийшла з душу, її наздогнав один із техніків і попросив пройти з ним до медичного блоку. Деребі здивувалася. Але він пояснив, що під час її випробування стався дивний збій апаратури. Тому, їй треба приділити всього кілька хвилин, щоб заповнити необхідну інформацію.

Треба, значить, треба! Дівчина знизала плечима, але слухняно пішла за ним, запідозривши в цьому прихований тест – перевірку на дисципліну.

Але, в медблоці технік начепив на неї кілька датчиків і попросив кілька разів затримати подих. Дівчина посміхнулася. Їй це було не важко. З восьми років вона тренувалася на тривале занурення у воду. Отже, вона швидко відпрацювала кілька цих проб і поспішила «додому».