Розділ 2. Чотири дні до вибуху. Блейк. Частина 1.

Будильник продзвенів за кілька хвилин після того, як Блейк заснув. Було вже п'ятнадцять хвилин на другу. Блейк сів в ліжку і протер очі, голова боліла від втоми і недосипу, але вибору не було — потрібно було збиратися. Поруч спала Люсі, він ніжно поцілував її в щоку і встав. Вмившись холодною водою, він почистив зуби, зібрав свої засоби гігієни в сумку і вийшов з ванної кімнати. Блейк дістав зі шафи одяг, щоб одягнути зараз, і кілька комплектів поклав у сумку. На тумбі біля ліжка поклав для Люсі наперед написаний лист і запасні ключі від квартири, ще раз поцілував її і, взявши сумку, вийшов з дому і замкнув за собою двері.

Надворі було тихо і спокійно, людей на вулиці не було, та це й не дивно, адже була глибока ніч. Зорі в небі злегка мерехтіли м’якими барвами, а місяць гордо висів високо над ними.

Блейк вдихнув на повні груди цього прохолодного повітря і широким кроком попрямував через безлюдну площу.

Була вже половина другої ночі, як він зайшов в свою лабораторію В той же час на легковому авто під'їхали його колеги і, вийшовши з нього, зайшли всередину.

— Доброї ночі, хлопці! Ну як, готові до пригод? – запитав Блейк, вдивляючись в дві пари сонних очей.

— Звісно, босе! — одночасно відповіли вони в’ялими голосами.

— Чудово, тоді беріть з комірчини продукти і воду, а я візьму документи і ноутбук і будемо їхати.

Сонні колеги, повільно плентаючись один перед одним, носили ящики з провіантом і водою і вантажили в багажник автомобіля. Блейк все ще не поспішав, він перебирав папки на столі, боячись забути щось важливе, та коли побачив Гаррі з незадоволеним обличчям, схопив все що було і вийшов надвір.

Після того як все було завантажено, машина з ними рушила і поїхала до Садів.

Блейк сидів збоку на пасажирському сидінні. Він не любив кермувати чужими авто, але й поруч сидіти не любив, бо не контролював ситуацію.

— «Доведеться трохи потерпіти стажера за кермом», — подумав він, і знову насупився. – «Дідько, в дорозі також доведеться сидіти збоку…»

Авто зупинилося перед воротами. Гаррі, заглушив мотор автівки  сказав:

— Усе, приїхали, виходьте.

Свен відчинив задні двері і вже піднімався з сидіння, як Блейк вирішив зробити по-своєму.

— Я думаю, що буде краще залишити машину не тут, а в корівнику, там її ніхто не побачить, і тоді, коли ми повернемося, нам буде чим їхати.

— Це чудова ідея, бос, так і зробимо, — сказав Свен, сідаючи назад.

Машина повільно рушила Садами. Вночі все здавалося не таким красивим, як вдень, навпаки, було моторошним.

На самому краю Садів автівка зупинилася. Доктор Блейк вийшов з неї і пішов відчиняти двері корівника. За мить троє вчених перевантажили свої речі і продукти в причіп. і сідали в машину. Блейк був за кермом. Він повернув ключ, і мотор заревів.

— Ну що, хлопці, поїхали! В нас ще одна зупинка по дорозі і далі півтори тисячі кілометрів дороги посеред смертоносної пустелі, — сказав Блейк.

— Поїхали, — в передчутті пригод сказав Гаррі.

Свен лише солодко позіхнув і відкинувся на спинку сидіння.

Авто зрушило з місця, і вони поїхали через Сади з міста. Єдина дорога, що вела з них в пустелю, була закрита на ключ. Це була ідея Блейка. Чомусь він вважав, що для працівників відкрита брама на свободу буде спокусою, і що вони можуть не лише втекти з міста, ай прихопити з собою всі запаси. Тож уже років п'ятнадцять ця брама стояла замкненою, і ключ від неї був лише в нього.

Вантажівка зупинилася перед воротами, Блейк вийшов і став навпроти брами. По обидва боки від нього росли зернові культури, вони невимушено гойдалися і шелестіли на свіжому вітерці. Він вставив ключ у замок і прокрутив його. Брама відкрилася зі скрипом, своїм голосом ніби сповіщаючи що хтось вирушає у пригоди в незвідану пустелю.

Через три кілометри Блейк зупинив машину і вийшов з неї. Навколо була тиша і глибока ніч. В такій темряві було важко щось знайти, та Блейк добре знав, що шукає. В ста метрах від дороги стояв старий занедбаний ангар. Він був площею близько ста двадцяти квадратних метрів. Його було спеціально збудовано тут вченими п'ять років тому, і він мав приховане значення: тут був розташований тунель, який вів до секретної лабораторії доктора Блейка. Ззовні він нічим не відрізнявся від старої покинутої будівлі, його дах вже встиг вигоріти на сонці, а фарба давно потріскалася від вітру і спеки. А от всередині він був протилежністю того, що було ззовні. Стіни і стеля були оббиті шліфованими металевими пластинами і надійно тримали арктичну прохолоду завдяки потужній термоізоляції. Підлога, покрита бетоном, нагадувала ідеально рівну дзеркальну поверхню. В центрі приміщення були величезні двері, що вели в тунель.

Щоб цей ангар не викликав зайвої цікавості і непотрібних запитань, доктор Блейк всім розповідав, що з нього він стежить за галактикою і веде різні метеорологічні дослідження.

Блейк підійшов до дверей ангару.

— Колеги, ходіть сюди, потрібно відімкнути двері! Я сам не справлюся! — сказав він.

На дверях стояв дивний замок, який мав три отвори для ключа. Він був спеціально виготовлений на замовлення доктора Блейка для того, щоб забезпечити надійність і безпеку лабораторії.