Розділ 2. Чотири дні до вибуху. Кейн. Частина 1.

Кейн з колегами завершив свою роботу ще дві години тому, але в передчутті великого заробітку, чоловіки вирішили трохи затриматися і потеревенити в комірчині до приходу доктора Блейка.

Він йшов додому вже по опівночі, на дворі нікого не було, стояла повна тиша. Було видно лише світло в багатоповерхівках в багатому районі. Аж тут він почув, що хтось говорить, було зрозуміло, що то спілкуються хлопець з дівчиною, але все ж його дещо насторожувало.

Він крок за кроком підходив ближче до молодих людей і все чіткіше і голосніше чув розмову. Кейн здогадувався, чий це голос, але не хотів в це вірити. Тож щоб остаточно переконатися в тому, що вже і так зрозумів, він підійшов до молодої пари і сказав:

— Привіт, сестричко! Ти повинна бути вдома в такий пізній час!

Олівія на хвилинку розгубилася, а потім відповіла:

— Повинна, але, як бачиш, я не вдома, в мене зустріч з Ремом.

— А твій кавалер знає, скільки тобі років, Олівіє? — він схопив сестру за зап'ястя і міцно стиснув.

— Ай, відпусти, мені боляче, чуєш! — кричала Олівія, але Кейн не чув її прохання, він з ненавистю в очах дивився на Рема.

— В тебе є дружина, діти, що ти робиш? Їй лише чотирнадцять, вона дитина, така ж, як і твій син!

— Кейне, вибач, я не хотів нічого такого, але вона перша почала мені бісики пускати. Я б перший на неї і не глянув. Правда! – почав виправдовуватися Рем, очі його забігали, а в голосі з’явилася тривога.

Кейн відпустив Олівію і обома руками вчепився в сорочку Рема:

— Негіднику, ще раз побачу тебе поруч з сестрою, зламаю ноги, руки і ще дещо. Сподіваюся, що ти здогадався, що я маю на увазі.

Рем заціпенів і відповів хрипким голосом:

— Добре, добре, обіцяю, я до неї більше не підійду і на сто метрів, але нехай і вона за мною не бігає!

Олівія почувши це від свого кавалера сильно розізлилася.

— Як ти можеш! Ти, боягуз, ти ж казав, що любиш мене і покинеш свою сім'ю заради мене! Я завтра ж все розповім твоїй дружині, я впевнена, що вона не буде рада почути, що чоловік зрадив їй з дівчинкою!

— Ах ти ж, мале стерво, тільки спробуй! Життя тобі тут не буде, всі дізнаються про твою славу, взнають, що ти хвойда малолітня! – дивлячись на Олівію з ненавистю, кричав Рем.

— Що ти сказав? — ще міцніше стиснувши сорочку на грудях у Рема, запитав Кейн.

— О, а ти не знав? Не знав, що твоя люба сестричка спить з чоловіками за гроші, подарунки і за їжу? Ні? — сказав Рем. Його обличчя хоч і було багряне від злості, проте розпливалося в єхидній самовдоволеній посмішці.

Кейн зблід, його лице стало білішим за папір, це було помітно навіть в темноті. Він відпустив Рема і якусь мить стояв, обдумуючи те, що почув. Потім обернувся до Олівії, схопив її за руку вище ліктя і, не промовивши ні слова, силоміць потягнув додому.

Олівія намагалася висмикнути руку, та Кейн тримав міцно.

— Братику, будь ласка, відпусти мене! — просила дівчина.

Кейн зупинився, але хватки не послабив, його голос тремтів від люті:

— Скажи, Олівіє, тільки чесно: невже ми з мамою настільки погані люди, що ти вирішила нас так осоромити на все місто?

— Ні, братику, ви хороші! Але я ж бачу, що нам не вистачає на життя тих грошей, що ми недоїдаємо. Ти гаруєш за копійки, а я так не хочу! – погляд її ставав все більше наляканим.

— І тому ти вирішила розставляти ноги за гроші? Не могла знайти щось менш розпусне? — він смикнув сестру, і вони рушили з місця.

— Ай, боляче! – промимрила вона, але Кейн не відреагував на її слова.

— Ми не так тебе виховували! Я думав, що ти підростеш і почнеш чесно заробляти на життя!

— Так як Марлі? — з образою в голосі кинула вона.

Кейн ще дужче розізлився:

— Годі, Олівіє! Не порівнюй себе з нею! Ти не вона. Ти моя сестра, і я хочу для тебе лише добра. Скажи мені, ти справді віддавалася чоловікам за гроші?

Олівія зупинилася, вона з усієї сили відсмикнула руку, та їй не вдалося звільнитися:

— Братику, Рем бреше, я була лише з ним...

— А інші чоловіки? — поцікавився Кейн, тягнучи сестру далі.

— Лише побачення, обійми і поцілунки, нічого більше!

— Я тобі не вірю, за таке не будуть платити гроші!

— Але ж вони платили, повір! – Олівія намагалася виправдати свої вчинки, наполегливо переконуючи його. — Я була лише з Ремом, клянуся!

Кейн зупинився біля дому і сухо сказав сестрі:

— Сподіваюся, що ти кажеш правду, — він подивився в її повні сліз очі і знову смикнув за руку. — Та я все одно тобі не вірю...

Після цих слів він потягнув її в дім.