Розділ 5.3. Один день до вибуху. Кейн. Частина 1.

1.

Зранку Кейн був радий, побачивши, що Марлі спить. Він встав з ліжка, взяв свій одяг з підлоги, де вчора його кинув, і пішов з кімнати. На кухні нікого не було. Він здивувався, адже мама завжди встає раніше за нього.
​Кейн вийшов надвір з надією, що вона там, в саду.
— Мамо, що ти робиш? Нам треба збиратися на роботу.
Рейна стояла біля дерева з тарілкою і радісно рвала з нього ягоди.
— Сину, глянь, які вишні, і як багато! — з радістю розповідала вона.
— Я бачу, мамо, але ми запізнимося на роботу, — сказав Кейн. — І їсти немає чого, ти нічого не варила?
— Ні, нічого, з учора ще є картопля.
​Кейн важко видихнув і повернувся в будинок. Він загрів собі вчорашню їжу, швидко заштовхнув її в себе і побіг на роботу. По дорозі він зустрів Сема, свого найкращого друга.
— Здоров, Семе, — привітався Кейн.
— Здоров, — відповів він. Сем був не в настрої і розмовляти не хотів. Кейн також не був налаштований на розмову, тож вони йшли мовчки.
​Біля автомайстерні вони зустріли Стіва — той стояв біля дверей і пив каву.
— Щось ви двоє пізно, проспали?
Кейн вирішив відповісти першим:
— Якось так, важко було вставати.
Сем привітався і пішов усередину.
— Кейне, чекай, не йди, — сказав Стів. — Ну що там, поговорили?
— Ні, я не зміг, почекаю ще кілька днів.
— Це правильно, думкам треба дати час відлежатися. Але знай: як би ти не вирішив, це буде правильне рішення.
— Думаєш? І якщо я її покину після стількох років, це теж буде правильно?
Стів почухав лоба.
— Ееее, не знаю, чи правильно, але якщо тобі так буде краще, то значить рішення вірне.
Кейн скривився:
— Не знаю, як буде краще, але знаю одне: мама не відстане від мене з цим питанням, не дасть покинути Марлі. Їй же навіть немає куди йти!
— Ти добре подумав? Невже зовсім її не кохаєш?
Кейн підняв брови, трохи подумав і сказав:
— Мені добре з нею, але вона мрійниця, любить поспати до полудня, для неї ідеальна робота та, яку вона робить зараз. Працювати вона не піде, доведеться самому горба гнути.
​Стів слухав і не хотів перебивати. Він дочекався, щоб той замовк, а тоді сказав:
— Усі жінки — мрійниці. Вони хочуть казкового життя і, виходячи заміж, сподіваються, що тепер їхнє життя вдалося, що не доведеться важко працювати, а потім розчаровуються. Твоя Марлі — чудова жінка, май на увазі, — підморгнув Стів. — Вона сама довго не буде, повір, — сказав він і постукав Кейна по плечу. — Ходімо, пора братися за роботу.
​Роботи було не дуже багато. Вже до полудня хлопці були вільні, їхнього боса не було, тому вони могли розслабитися. Кейн пішов у комірчину, щоб загріти води і зробити каву собі і хлопцям, як почув, що його гукають.
— Кейне, йди сюди, до тебе прийшли! — гукнув Стів.
Кейн здивувався: хто ж до нього міг прийти?
​Він вийшов з комірчини і побачив Марлі: вона стояла посеред майстерні в рожевій сукні нижче колін і вся світилася від щастя. Кейн підійшов до неї і обійняв її.
— Ти чого тут?
— Скучила. Ти вчора прийшов пізно, я вже спала, і зранку пішов, не попрощавшись.
— Я не хотів тебе будити, Марлі. Ти так солодко спала.
— Знаю. В мене для тебе є новина, — усміхнувшись, сказала вона.
— Яка новина?
— Ввечері скажу, не хочу тут казати, це особлива новина...
— Добре, нехай ввечері, — відповів він, навіть не уявляючи, про що вона.
— І ще я принесла тобі дещо до кави.
​Вона дала йому сумку, і він одразу ж її розкрив. Кейн здивувався, побачивши там штрудель з яблуками. Судячи з запаху, він був не черствий, а свіжий, випечений зранку.
— Марлі, ти так скоро попадешся на крадіжці. Ти ж знаєш, я не зможу тебе витягнути з садів.
— Я була обережною, — сказала дівчина, підступаючи ближче до свого коханого.
Кейн відступив від неї:
— Марлі, я серйозно! Трохи пригальмуй, бо будуть проблеми не лише в тебе, а й у всієї моєї сім'ї.
Погляд Марлі став похмурим.
— Щось не так?
— Все добре, просто мені вже час йти, багато роботи.
Марлі роззирнулася і, побачивши, що в майстерні немає жодної автівки, сказала:
— Машин немає, яка в тебе робота?
Кейн розлютився:
— Годі, Марлі, йди додому, ввечері поговоримо! І дякую за випічку!
Він розвернувся і пішов від неї. Дівчина стояла і не знала, що такого вона сказала, що він розлютився. Але вирішила, що, чекаючи тут, нічого не змінить, тому пішла до виходу.