Розділ 3.1. Три дні до вибуху. Міра. Частина 1.

1.

​О восьмій годині ранку Міра з мамою вже була в клініці. Лікаря не довелося чекати довго, адже Лайла була тут головною і всі працівники намагалися зробити для її доньки все на вищому рівні.
​Після того як аналізи підтвердили, що дівчина здорова, Лайла нарешті заспокоїлася. Вони вдвох пішли в її кабінет, і Лайла попросила одну з медсестер принести їм каву.
​— Я рада, що з тобою все добре і ти здорова, — сказала вона. — Давай влаштуємо день мами і доньки і проведемо його лише вдвох.
​— А як же твоя робота? — запитала Міра. — Не думаю, що всі зрадіють, почувши, що тебе не буде весь день.
​Лайла злегка усміхнулася і, підійшовши впритул до доньки, промовила:
​— Я їх бос, вони будуть раді, якщо мене не буде — зможуть трохи розслабитися.
​Міра усміхнулася:
​— Добре, мамо, але ти, мабуть, забула, що у тебе є ще одна донька, треба було і її з собою взяти. Ти ж сама знаєш, Кіра в нас дуже сильно вміє ображатися.
​— Знаю, — зітхнула Лайла, — і в цьому проблема. Вона і Орен зовсім не схожі на тебе: ти добра і чуйна, а вони злі на весь світ. Я старалася виховувати вас однаково, але, як бачиш, не вийшло.
​Міра знала, що мама права, але яке б виховання не було — влада і спадок вирішують все.
​— Мамо, а ти не думала, що вони ображаються на те, що я найстарша і є спадкоємицею всього, а їм нічого не припаде?
​Лайла задумалася:
​— Знаєш, а ти права! Треба поговорити з вашим батьком. Ці закони зі спадкоємством дуже старомодні, пора їх міняти.
​— Думаєш, він тебе послухає? Як на мене, тато не така людина, що рахується з думкою інших, — Міра промовила і вмить пошкодувала про це. — Вибач, мамо, я не мала цього говорити.
​— Так, не мала, але я згодна з тобою, Міро: він не послухає мене, але він може послухати свого брата. А з Блейком я сама поговорю. А ти запам'ятай, що не повинна так говорити про батька в присутності чужих людей — ніколи і ні за яких обставин! — Лайла дала настанову доньці.
​— Обіцяю, що це не повториться, мамо!
​— Добре, а тепер ходімо, потрібно купити нам вечірні сукні, — сказала мама і взяла Міру за руку.
​— І босоніжки до них, — з усмішкою відповіла донька.
​— Саме так, — відповіла Лайла і обійняла доньку за талію.
​Після походу за покупками Міра була в піднесеному настрої. Вона зовсім забула, що її брат погрожував їй, і знову захотіла піти в бідний район, щоб побачити свою маленьку подругу — дівчинку Солю та її кошеня. Тож після обіду дівчина вирішила, що постарається їх знайти. На щастя, Орена не було вдома, тож він не знатиме, куди вона пішла.
​Міра взяла з собою трохи грошей, щоб купити солодощів для дівчинки, свій рюкзак і попрямувала до виходу.
​— Ти куди йдеш?
​Міра здригнулася від переляку і оглянулася назад. За її спиною стояла Кіра. Вона виглядала як наглядач: руки в боки на талії, допитливий погляд.
​— Кіро, ти мене налякала! Я думала, ти ще в школі.
​— Ні, як бачиш, не в школі. Мені стало погано, і мене відпустили.
​Міра підійшла до сестри і промовила:
​— А зараз як ти почуваєшся? Вже краще?
​— Краще. Ти не відповіла, куди йдеш! — насупилася Кіра.
​— Я йду гуляти, така гарна погода надворі, — відповіла Міра.
​— А можна з тобою? — запитала Кіра. — Мені нудно вдома.
​— Еем... Взагалі-то, в мене ще є справи, а це нудно для тебе буде. Давай завтра я тебе заберу зі школи і ми підемо їсти морозиво? — запропонувала Міра сестрі з надією, що та облишить її зі своїми допитами сьогодні. — Обіцяю: морозива буде багато і таке, яке забажаєш.
​Очі в Кіри засяяли як зорі на нічному небі.
​— Ти точно обіцяєш, що ми завтра підемо на морозиво?
​— Точно, обіцяю тобі, — Міра усміхнулася і обійняла сестру. — Добре, мені вже час йти, бувай.
​— Гарно погуляти, — сказала Кіра і повернулася до своїх справ.
​Міра аж видихнула з полегшенням. Вона швидко взула босоніжки і вийшла з дому. Надворі справді була чудова погода, вітру майже не було. Вона попрямувала своєю звичною дорогою, а дійшовши до крайнього будинку, звернула по вузькій стежці аж до паркану з колючим дротом. Там вона дістала свою сумку з одягом, переодяглася і, перелізши під плотом, опинилася в зовсім іншому місці. Вона хотіла знайти Солю, але не уявляла, як це зробити.