Розділ 2.3. Чотири дні до вибуху. Люсі. Частина 1.

1.

​Люсі прокинулася вже пополудні. Вона не пам'ятала, коли востаннє так довго спала. Дівчина потерла очі руками і зрозуміла, що вона не вдома, а у свого коханця. Роззирнувшись по спальні, її очі зупинилися на приліжковій тумбочці, на якій лежала записка і ключі. Люсі сіла в ліжку і почала читати листівку.
«Люба моя, мені довелося серед ночі виходити, я не хотів тебе будити. Я залишив тобі ключі від квартири, можеш приходити сюди, коли забажаєш. І ще я зробив тобі каву в кавоварці. Не сумуй, я скоро повернуся. Блейк».
Люсі усміхнулася і притулила записку до грудей.
— Це так мило, — сказала вона і, одягнувши одну з сорочок Блейка, пішла на кухню. Дівчина налила собі в чашку каву і сіла на підвіконня її пити. Погода була чудовою і сонячною. Вона напланувала собі багато справ, і поки боса не було в місті, вона могла розслабитися і пройтися по магазинах. Їй подобалося безтурботне життя, і вона хотіла його прожити з користю і так, щоб не шкодувати про це в старості. Єдине, що її стримувало — це наявність чоловіка. Так, вона була одружена, і це було найбільшою і найдурнішою помилкою в її житті. Так сталося, що коли їй було сімнадцять, вона цікавилася лише багатствами і зовсім не думала про кохання. Тому коли їй виповнилося дев'ятнадцять, вона вийшла за немолодого вдівця, в якого був син. Той вдівець був заступником мера і формально був другою найвпливовішою людиною в місті. Він дав їй усе, що вона хотіла: гроші, коштовності, дорогий одяг; натомість став приділяти їй менше часу. Роки йшли, пріоритети в Люсі змінювалися, і чим старшою вона ставала, тим більше хотіла кохання і тим менше її цікавили гроші. Одного дня вона вирішила, що їй потрібно щось змінювати в своєму житті, і Люсі знайшла собі роботу. Вона стала асистенткою в науковій лабораторії доктора Блейка. Її чоловікові це не подобалося, адже він вважав, що в неї вдосталь всього, але коли побачив, що вона стала щасливішою, то змирився. Доктор Блейк був дуже милий і гарно до неї ставився. Вона вважала його своїм другом, розповідала йому про своє життя, ділилася переживаннями, та одного вечора після роботи він перетнув межу і поцілував її. На щастя, Люсі відповіла йому взаємністю, і в них закрутився роман, в якого не було жодного шансу. Обоє це знали, але вони настільки хотіли бути разом, що їх влаштовували таємні зустрічі на квартирі в Блейка і спілкування на роботі.
​Попивши кави в тиші, Люсі помила чашку і пішла назад у спальню. Вона зібрала свій одяг, що був розкиданий по підлозі після бурхливої ночі з її коханим, і пішла у ванну кімнату, щоб привести себе в порядок. Блейк хотів, щоб вона почувалася тут як вдома, тому виділив їй місце у ванній і у спальні для речей. Люсі прийняла душ, одягнулася і вже мала виходити з квартири, як задзвонив стаціонарний телефон. Вона підійшла до нього і вже хотіла відповісти, її рука вже лежала на трубці, але після недовгих роздумів жінка відсмикнула руку і пішла до виходу. Вона не знала, чи правильно вчинила: можливо, це був важливий дзвінок, на який потрібно було відповісти. Але як би це виглядало, якби замість Блейка в його квартирі слухавку підняла жінка? Пішли б плітки, адже голос дружини першого заступника відомий багатьом людям. Люсі підійшла до дверей, ще раз озирнулася на телефон з надією, що все зробила правильно. Після цього вона зачинила двері ключем і пішла геть.
​На вулиці була чудова погода, сонце пригрівало, і тому людей не було багато. Люсі вирішила, що спочатку вона зайде в лабораторію, щоб поприбирати після від'їзду вчених, а після сходить в магазин. До лабораторії йти було недалеко: вона знаходилася на тій же вулиці, тільки трохи лівіше. Увійшовши всередину, вона відчула прохолоду, і по її шкірі одразу пробігли мурахи. Жінка пройшла коридором в кінець і звернула направо. Перед нею з'явилися двері з табличкою «Лабораторія доктора Блейка. Стороннім вхід заборонено». Вона зупинилася перед ними і почала шукати ключі від неї в сумочці. Раптом вона почула тихі кроки за спиною. Їй стало страшно, але вона не оберталася назад. Кроки ставали дедалі голоснішими, і коли вони відчувалися вже дуже близько, Люсі раптово повернулася і застигла.