Розділ 1.2. П'ять днів до вибуху. Кейн. Частина 4.

4.

​Кейну було йти на роботу близько десяти хвилин. Він ішов повільно, розглядався навколо на людей, на те як вони живуть, помічав їх настрій (хороший і не дуже). Він часто бачив, як діти граються у піжмурки чи у м'яча, і згадував, що в нього не було такого дитинства, що він не набувся дитиною, що дуже швидко подорослішав.
Такі роздуми приходили до нього майже щоразу, коли він бачив дітей. До автосервісу залишилося кілька кроків. Кейн зупинився, дістав з кишені штанів цигарку, підпалив її і затягнувся. Він знав, що його знову чекає важкий і довгий день, адже роботи було вдосталь, а автомеханіків, окрім нього, було лише двоє.
Не встиг він докурити цигарку, як з вхідних дверей вийшов його бос. Він був розлючений і одразу почав кричати:
— Де ти вештаєшся? У нас купа роботи, а ти тут стоїш!
Кейн був розлючений, але старався відповісти спокійно:
— Вибачте, босе, я вже збирався йти. Та й ще 3 хвилини до початку робочого дня.
— Що? Ти будеш хвилини рахувати? Роботи багато, і я тобі плачу не за години, а за виконану роботу. Тому — швидко працювати!
— Босе, можна докурити цигарку?
— Ти не чув, що я сказав? — розізлився бос.
— Я почув, але я тільки почав її курити. Шкода її викидати, це марнотратство!
— Що? Марнотратство — це купувати цигарки. Кидай і швидко до роботи!
Кейн кинув цигарку на підлогу, видихнув ротом дим і зайшов всередину.
Його колеги, Стів і Сем, вже працювали біля нового автомобіля, якого пригнали сюди сьогодні вранці. Машина була величезною — такою, що перевозить вантажі на далекі відстані. Кейн на хвилину став і милувався нею, адже такі авто — рідкість в їх автомастерні.
Сем помітив, що Кейн завмер на місці, розглядаючи авто.
— Ей, друже, я знаю, що машина дуже гарна, але якщо ти зараз же не почнеш працювати, то бос залишить нас без зарплатні.
— Та йду я, — сказав Кейн.
Автомобіль був власністю брата мера, доктора Блейка — науковця і шанованої людини в місті. Він часто приходив до них і підкидав роботу. Терміни на виконання були критичні, але оплата була того варта.
Близько року тому доктор Блейк прийшов до їх автосервісу з дивними кресленнями і попросив зробити деталі за ними. Натомість він попросив тримати язики за зубами, а щоб вони там надійно трималися, зверху була велика купа грошей. Саме тому ніхто й не питав, для чого запчастини і деталі, і мовчки робили що потрібно.
Це замовлення робили п'ять місяців, і доктор Блейк був дуже задоволений роботою, після чого став їх особливим клієнтом.
Тож коли він приходив, бос Кейна і всі працівники обходилися з ним як з богом.
​Хлопці втрьох робили авто доктора Блейка, адже їх бос обіцяв, що до ночі машина буде готова, а роботи було досить багато.
— Слухай, Кейне, — почав розмову Сем, — я розумію, що роботи багато, і ми навряд чи встигнемо сьогодні зробити, але я хочу тебе дещо попросити.
Кейн, не зупиняючись, відповів:
— Дай вгадаю: в тебе плани на вечір і ти хочеш, щоб я тебе прикрив?
Сем усміхнувся:
— Знаєш, я тут з однією дівчиною познайомився. Вона така красуня: каштанове волосся, блакитні очі — все як треба. Хочемо погуляти ввечері, обіцяла показати, де живе.
Сем аж засяяв:
— Мабуть, натякає на щось.
Кейн подивився на нього і сказав:
— То я маю тебе прикривати, ризикуючи своєю роботою, бо тобі одна дівка щось обіцяла? Семе, ти серйозно? У нас купа роботи, і я не хочу допізна сидіти.
Сем образився:
— І справді, навіщо тобі ризикувати через мене? В тебе все є: робота, сім'я, кохана дівчина. А в мене з цих трьох пунктів в житті є лише один.
— Вибач, Семе, але я не можу. У нас і так скрутно з грошима, і мені дуже потрібна премія. Якщо потрібно, то я до самого ранку тут сидіти буду.
Сем був розчарований: це вперше він попросив друга прикрити його на роботі, і йому відмовили.
Сем був ровесником Кейна, але, на відміну від свого друга, у Сема не було сім'ї. Він був сам, ним ніхто не опікувався — його виховувала вулиця. Але коли він малим хлопчиком познайомився з Кейном, його життя змінилося. Вперше він відчув, що не один в цьому місті, що комусь він таки потрібен.
Час ішов, дружба між хлопцями міцнішала. Вони разом проводили багато часу, а пізніше стали працювати разом в автомастерні.
Кілька років тому, коли в житті Кейна з'явилася Марлі, Сем не дуже радів за друга, адже його наречена була досить красивою дівчиною. Сем знову образився на всесвіт: мовляв, чому Кейну — все, а йому — нічого.
Потроху його гнів зникав. Сем вже змирився зі своїм нікчемним становищем, він був вдячний за друга і більше нічого для себе не просив. Але сталося не так, як він хотів. 
Сем все частіше почав бачити Марлі в автомастерні: вона приносила обід Кейну, і кожного разу вона була для нього все красивіша і красивіша. За кілька місяців Сем зрозумів, що вже сам чекає на її появу і що щось у грудях щемить, коли він її бачить. І це дуже його налякало. Він зрозумів, що закохався в дівчину свого найкращого і єдиного друга — єдиної близької для нього людини. Сем знав, що якщо обере Марлі, то зрадить дружбу, а якщо обере друга, то все життя буде змушений спостерігати за тим, як його кохана буде в обіймах його друга. Вибір був надважкий, але Сем вибрав дружбу. З того часу жодна жінка його не приваблювала — в кожній він бачив її, Марлі. Для нього це було нестерпно, тож він старався уникати всіх дівчат. Єдина дівчина, з якою він наважився піти погуляти, була протилежністю Марлі, але тут його спіткало інше розчарування: його друг йому відмовив.