Розділ 2.2.Чотири дні до вибуху. Кейн. Частина 1.

1.

Кейн йшов додому вже по опівночі, на дворі нікого не було, стояла повна тиша. Було видно лише світло в багатоповерхівках в багатому районі. Аж тут він почув, що хтось говорить, було зрозуміло, що то спілкуються хлопець з дівчиною, але все ж його дещо насторожувало. 
Він крок за кроком підходив ближче до молодих людей і все чіткіше і голосніше чув розмову, тому зрозумів, що він дуже близько біля них. Він догадувався, чий це голос, але не хотів в це вірити. Тож щоб остаточно переконатися в тому, що вже і так зрозумів, він підійшов до молодої пари і сказав:
- Привіт, сестричко! Ти повинна бути вдома в такий пізній час! - сказав Кейн.
Олівія на хвилинку розгубилася, а потім відповіла: 
- Повинна, але як бачиш, я не вдома, в мене зустріч з Ремом.
- А твій кавалер знає скільки тобі років, Олівіє? - він схопив сестру за зап'ястя і міцно стиснув.
- Ай, відпусти, мені боляче, чуєш!! - кричала Олівія.
Але Кейн не чув її прохання, він з ненавістю в очах дивився на Рема. 
- В тебе є дружина, діти, що ти робиш? Їй лише чотирнадцять, вона дитина, така ж як і твій син! 
- Кейне, вибач, я не хотів нічого такого, але вона перша почала мені бісики пускати. Я б перший на неї і не глянув. Правда! 
Кейн відпустив Олівію і обома руками вчепився в сорочку Рема: 
- Негіднику, ще раз побачу тебе поруч з сестрою, зламаю ноги, руки і ще дещо.
- Сподіваюся, що ти догадався, що я маю на увазі. 
Рем перелякався і відповів: 
- Добре, добре, обіцяю, я до неї більше не підійду і на сто метрів, але нехай і вона за мною не бігає!
Олівія розізлилася: 
- Як ти можеш! Ти, боягуз, ти ж казав, що любиш мене і покинеш свою сім'ю заради мене, я завтра же все розповім твоїй дружині, я впевнена, що вона не буде рада почути, що її чоловік їй зрадив з дівчинкою! 
- Ах ти ж, мале стерво, тільки спробуй!!! І життя тобі тут не буде, всі дізнають про твою славу, взнають що ти хвойда малолітня!
- Що ти сказав? - ще міцніше стиснувши сорочку на грудях в Рема, запитав Кейн.
- О, а ти не знав? Не знав, що твоя люба сестричка спить з чоловіками за гроші, подарунки і за їжу? Ні? - сказав з усмішкою Рем.
Кейн зблід, це було помітно навіть в темноті. Він відпустив Рема, і якусь мить стояв, обдумуючи те, що почув. Потім обернувся до Олівії, схопив їх за руку вище ліктя і не промовивши ні слова потянув її додому. 
Олівія намагалася висмикнути руку, та Кейн міцно тримав.
- Братику, будь ласка, відпусти мене! - просила дівчина.
Кейн зупинився, але хватки не послабив, його голос тремтів від люті:
- Скажи, Олівіє, тільки чесно: невже ми з мамою настільки погані люди, що ти вирішила нас так осоромити на все місто?
- Ні, братику, ви хороші! Але я ж бачу, що нам не вистачає на життя тих грошей, що ми не доїдаємо. Ти гаруєш за копійки, а я так не хочу!
- І тому ти вирішила розставляти ноги за гроші? Не могла знайти щось менш розпусне? - він смикнув сестру і вони рушили з місця.
- Ай, боляче! 
Але Кейн не відреагував на її слова:
- Ми не так тебе виховували! Я думав, що ти підростеш і почнеш чесно заробляти на життя!
- Так як Марлі? - з образою в голосі кинула вона.
Кейн розізлився:
- Годі, Олівіє! Не порівнюй себе з нею! Ти не вона. Ти моя сестра, і я хочу для тебе лише добра. Скажи мені, ти справді віддавалася чоловікам за гроші?
Олівія зупинилася, вона з усієх сили відсмикнула руку, та їй не вдалрся звільнитися:
- Братику, Рем бреше, я була лише з ним... 
- А інші чоловіки? - поцікавився Кейн, тянучи сестру далі.
- Лише побачення, обійми і поцілунки, нічого більше!
- Я тобі не вірю, за таке не будуть платити гроші!
- Але ж вони платили, повір! Я була лише з Ремом, клянуся!
Кейн зупинився біля дому і сказав сестрі:
- Сподіваюся, що ти кажеш правду, - він подивився в хх повні сліз очі, -  та я всеодно тобі не вірю...
Після цих слів він потянув її в дім.
Вдома були Марлі і Рейна, вони готували вечерю на кухні. Сьогодні в них була рисова каша і салат з помідорів. Марлі була в піднесеному настрої, вона чекала на Кейна з хвилини на хвилину. Рейна дорізала салат, як з вулиці почувся крик...
Обидві жінки побігли в маленький коридор і побачили Кейна, що тяне за руку заплакану Олівію. 
Рейна перелякалася, підійшла до Олівії і вже хотіла її обійняти, але Кейн в цей момент відсмикнув сестру від матері: 
- Мамо, ти знаєш, чим займається твоя донька? Вона хвойда, гуляє з одруженими чоловіками!!!
Мама стояла, опустивши погляд вниз, додолу, і не могла вимовити жодного слова. 
Марлі була ліворуч від Рейни і лише спостерігала за тим, що відбувається. Вона не хотіла вмішуватися в справи родини. Лише за хвилину, вона підійшла до Рейни і обійняла її за плечі.
- Ти знала, мамо? 
Рейна підійшла до сина і поклала йому руку на плече:
- Так, я знала...
- Чому не сказала мені? Я б їй завадив! Зачинив би в кімнаті, або ще щось. Вона б не робила цього, якби я...
Рейна перебила його і сказала:
- Вона не послухала мене, і тебе б не послухала! Я багато разів просила її не робити дурниць, але вона робить по-своєму. Думаєш, мені легко дивитися, як вона своє життя викидає в сміття?
Кейн задумався, а тоді вирішив, що мати права, Олівія з дитинства нікого не слухала, лише тата... А його вже давно немає.
- Гаразд, але я її закрию в кімнаті, і щоб без мого дозволу навіть з будинку не виходила.
Олівія розізлилася:
- Брате, ти збожеволів? За те, що я стараюся також бути корисною, ти хочеш мене покарати?
- Корисною? Чим ти була корисною? Точніше кому? Одруженим чоловікам чи їх нещасним дружинам?
- Так, з мене досить, - Олівія пішла в кімнату, почала там шарудіти і грюкати, і за хвилину повернулася зі шкатулкою і вручила її братові.
- На, тримай, це все, що я змогла зібрати! Ці гроші і прикраси нам пригодяться.
Кейн взяв шкатулку, оглянув прискіпливо її вміст, а потім жбурнув шкатулку на підлогу. Гроші і прикраси розлетілися по всій кімнаті, дзвінко нагадуючи про себе.
Олівія ще дужче розізлилася:
- Ти чого? Навіщо порозкидав?
Кейн спокійним голосом відповів:
- Не потрібні нам ці речі, якби ти їх заробила іншим способом, тоді так, а гроші, зароблені торгівлею своїм тілом, Олівіє, нам не потрібні.
Олівія в сльозах побігла в свою кімнату і закрилася там зі середини. 
Кейн сів на стілець, що стояв зліва від нього, нахилився вперед і обхопив руками голову.
Рейна повільно підійшла до нього, і поклала свою руку йому на голову.
- Сину, давай не будемо гарячкувати, що сталося, те сталося, але потрібно якось жити далі. 
- Як жити далі? Мамо, ти не розумієш, що тепер половина нашого району вважатимуть Олівію дівчиною легкої поведінки, а половина буде ненавидіти.
Її тепер ніхто заміж не візьме! 
Рейна знала, що з таким минулим, Олівія тепер приречена на самотність. Єдине, що може бути так те, що буде чиєюсь коханкою, і все.
- Мамо, ти так спокійно про це говориш, ти взагалі на неї не злишся? - запитав Кейн.
- А що це змінить? Вона вже іншою не стане, треба змиритися і жити далі.
- А я так не можу, мамо! Кожного дня, коли бачитиму її, буду згадувати, як застав її з тим покидьком. Я не зможу з цим змиритися.
- Сину, і я спочатку не могла, та час пройшов, я відпустила цю ситуацію, Олівія моя донька, і я її буду любити до свого останнього подиху.
Кейн дивився на маму, потім перевів погляд на Марлі, вона стояла незворушно, лише її очі видавали той біль, який вона відчувала в душі. Кейн встав зі стільця, підійшов до Марлі, обійняв їх ніжно за талію, а після пішов в свою кімнату.
Рейна і Марлі залишилися одні, і лише зрідка поглядали одна на одну. 
Настав ранок, Кейн вночі майже не спав, він думав про вчорашнє. Його мучила думка, що всі навколо вже знають правду про Олівію. 
Марлі прокинулася рано, як завжди, адже вже звикла вставати толі, коли Кейн збирається на роботу. Вона проводжає його, а потім ще досипає.
Але сьогодні він не встав на роботу як завжди, а досі лежав у ліжку.
- Коханий, тихенько промовила Марлі, уже майже шоста ранку, ти запізнюєшся на роботу.
Кейн повернувся до неї і поцілував в губи:
- Доброго ранку, мила моя! Я знаю, що спізнююся, але я так не хочу йти. Мені здається що вже всі навколо все знають і будуть шептатися, як тільки мене побачать.
Марлі усміхнулася кутиком губ і сказала:
- Не придумуй і не накручуй себе. Я впевнена, що ніхто не буде пліткувати про Олівію. Збирайся, а то шеф знову буде нервувати.
- Ти просто хочеш щоб я пішов, а ти далі тихенько спала, правда?
- Саме так, - відповіла Марлі, - тому збирайся.
Вона усміхнулася і поцілувала його в губи.
- Гаразд, сказав Кейн, встаю, не буду тобі заважати спати. Але знай, що на роботі я чекатиму обіду, щоб знову побачити тебе.
- Добре, любий. 
Кейн встав, одягнув робочий одяг і вийшов з кімнати. Він був ще досі злий на Олівію і на маму, що приховувала все від нього, тому навіть не заходив на кухню, а одразу пішов на роботу.