Розділ 1.3. П'ять днів до вибуху. Доктор Блейк. Частина 1.

1.

​Настав ще один чудовий літній ранок. Доктор Блейк досі спав у своєму ліжку. Він любив поспати допізна, але сьогодні в нього були важливі справи. Сьогодні був останній день приготувань перед відвезенням його нового винаходу на випробування. Було дуже багато організаційних питань, які чекали його схвалення. Тож доктору Блейкові було потрібно вставати. Він сів у ліжку, потягнувся руками вбоки і позіхнув.
— Треба вставати. Сьогодні дуже багато роботи, не знаю чи встигну все, — промовив він сам до себе, піднявся з ліжка і пішов вмиватися.
Доктору Блейку було вже сорок шість років. В нього вже була помітна лисина. Він був неодружений і ніколи цього не хотів. Його єдиним коханням в житті була робота, а точніше — наука і його винаходи. Ще з юних років він був несхожим на брата, який весь час говорив лише про дівчат; він говорив лише про науку. Після катастрофи, що сталася двадцять років тому, Блейк таки здійснив свою мрію і став вченим та науковцем. Завдяки його важкій і наполегливій праці людям у великому місті Уангар вдалося вижити.
Після душу Блейк вийшов з ванної кімнати, міцно зав'язавши халат. Холодний душ не допоміг йому прокинутися, він все ще був сонний і тому вирішив заварити собі міцної й ароматної кави. Часу, щоб почитати новини, в нього не було, тому він швидко перелистав газету, випив каву великими ковтками і пішов збиратися на роботу.
На роботу йому було йти недалеко — всього близько ста метрів. Коли доктор Блейк зайшов в лабораторію, то побачив, що його колеги вже працюють, і, судячи з їх облич, вони тут вже досить довго.
Блейк зайшов в лабораторію і зачинив за собою двері.
— Доброго ранку, босе! — привіталися вони.
— Доброго, колеги! — відповів він.
— Ми не чекали вас так рано, — сказав Гаррі.
— Знаю, я не планував так рано приходити, але я все одно не зможу сидіти вдома, коли тут стільки справ. Маємо сьогодні все закінчити, адже вночі треба виїжджати.
Блейк поклав свій портфель на стіл і подивився на Свена.
— Наше авто вже загнали в автомастерню на огляд? — запитав Блейк в нього, сідаючи на стілець.
— Ще ні. Я хотів уточнити: на яку автомастерню загнати? Нашу чи в ту, що в низах?
— Дуже слушне запитання, Свене! Я вважаю (і думаю, що ви будете зі мною згодні), що краще обрати майстерню в низах, адже я б не хотів зайвого розголосу раніше, ніж ми домовлялися. — сказав Блейк. — Власник тієї майстерні — мій знайомий. За певну винагороду він і його робітники мовчатимуть як риби.
— То хто ж поведе авто? — запитав Гаррі.
Блейк секунду помовчав, а потім, не відриваючи очей від монітора, відповів:
— Я поведу, так буде надійніше. Де зараз знаходиться авто?
— Ми заховали його в одному з приміщень в садах, там, де вирощують худобу.
— А причіп де? — запитав Блейк. — Сподіваюсь, там само?
— Так, — відповів Гаррі. — Я попросив завідувача корівниками на деякий час перегнати худобу з цієї будівлі в іншу, щоб сторонні нічого не бачили.
— Добре, — сказав Блейк. — Авто я зараз зажену, а причіп нехай постоїть до вечора. Вночі, приблизно о другій годині, будемо вирушати. Я попрошу Люсі, щоб вона зібрала нам їжу в дорогу на чотири дні, а ти, — Блейк показав пальцем на Гаррі, — підготуй запас питної і технічної води для нас трьох. По 3 літри питної і по 5 — технічної. Також підготуй запас мастила і дизеля на 3000 кілометрів. Всі запаси складеш в причіп.
— Слухаюся, босе! — відповів той і швидко почав збиратися.
— А мені що робити? — запитав Свен.
— Ти залишишся тут і будеш робити останні приготування. Потрібно ще розрахунки зробити. І, Свене, допоможи Люсі з покупками, щоб вона сама не носила важкі сумки.
— Гаразд, все зроблю, — відповів він.
— Добре. — Блейк був задоволений тим, що вправно розподілив роботу між працівниками. Він любив командувати і знав, що йому це добре вдається. — Зараз дев'ята ранку, пропоную трохи перекусити і продовжимо працювати.
— Підтримую, босе, — сказав Свен.
— А де Люсі? Вона ще не прийшла? — запитав Блейк. В його голосі відчувалася турбота.
— Ні, запізнюється як завжди.
— Хм, часто вона запізнюється. Треба нагадати їй графік роботи, — подумав Блейк.
Поївши і випивши ще чашку кави, Блейк нарешті прокинувся, і в нього з'явилися сили працювати. Блейк повернувся додому по своє авто. Воно знаходилося в гаражі під будинком. Блейк любив гарні автівки, і його машина була тому доказом. Він сів за кермо і поїхав на своєму автомобілі в сади. Він часто там бував, адже всі працівники підпорядковувалися йому. Він любив там бувати, адже це єдине місце в радіусі десятків тисяч кілометрів, де вирувало життя, і це життя було тут завдяки йому.