Розділ 1.2. П'ять днів до вибуху. Кейн. Частина 5.

5.

​Марлі ще довго спала після того, як Кейн пішов на роботу. Вона не хотіла вставати, адже була дуже втомленою після вчорашніх справ. Вона як досвідчена крадійка вчора мала дуже врожайний день: дівчина змогла принести додому два свіжі помідори, жменьку бубликів і велике яблуко. А оскільки овочі і фрукти в низах були дуже дорогими, то її улов викликав захват у всіх членів родини.
Марлі приходила до Кейна в автосервіс майже щодня. Вона приносила йому обід, якщо він його забував собі взяти. Вона часто помічала на собі погляди Сема, але робила вигляд, що не помічає їх. Але це тривало вже досить довго, і вона починала злитися.
Кейну вона не хотіла нічого казати, адже вони дружили. Тому вона вирішила, що при нагоді сама в нього запитає, чому він на неї витріщається.
Кейн побачив, що Марлі прийшла до нього, кинув інструменти і пішов до неї.
— Ти сьогодні рано, — сказав Кейн, витираючи ганчіркою руки. — Я не очікував тебе побачити раніше, ніж після третьої години.
Він обійняв дівчину за талію — обережно, щоб не забруднити руками сукню — і поцілував ніжно в губи.
— Я вирішила, що ти вже зголоднів, і принесла тобі дещо смачненьке.
— Дякую, кохана! Але я взяв із собою обід.
Кейн взяв пакет в неї з рук і заглянув всередину. Там і справді було дещо смачненьке. Він подивився на Марлі і запитав:
— Коли ти встигла спекти пиріг? У нас і борошна зранку не було.
Марлі загадково посміхнулася, стала навшпиньки і сказала йому на вухо:
— Я його не пекла. Його спік хтось інший, а я лише взяла те, що сподобалося.
Кейн ще раз відкрив сумку і вдихнув аромат на повні груди.
— Ти тільки обережніше з цим твоїм захопленням, добре? Я ж хвилююся за тебе.
— Все добре, не треба переживати. Я вправна і здібна, ніхто й не помітить, — сказала Марлі. — А тепер біжи працювати, поки твій бос не побачив, що ти тут робиш.
Вона поцілувала Кейна в губи, розвернулася і пішла.
Сем спостерігав за тим, що відбувалося, і дуже заздрив Кейну, що в нього є Марлі — його Марлі, дівчина, яку він кохає.
«Кейн має все — сім'ю, повагу, її кохання. А я маю лише бруд під нігтями. Чому він вважає, що має право вчити мене життю?» — думав Сем. Це було нестерпно — спостерігати за ними, як вони воркують немов голубки, в той час, коли в нього розбите серце.
Коли Кейн повернувся до роботи, Сем не зміг втримати язика за зубами і сказав:
— Вже хоча б на людях не виставляли на показ свої почуття, а то не всім приємно дивитися на вас.
Кейн був здивований: вперше Сем таке сказав йому, і не просто сказав. В його словах було багато болю і заздрощів.
— А тобі що до нас? Не подобається — то не дивися. Ніхто ж не заставляє.
Сем подивився на друга і зрозумів з його виразу обличчя, що наговорив зайвого. Він розумів, що через свої ревнощі мало не видав свої почуття до Марлі, і вирішив, що потрібно якось виправляти своє становище:
— Вибач, я погарячкував. Просто я справді хотів сьогодні швидше піти... але що зробиш — робота. А ви з Марлі так воркували, що аж заздрісно стало.
Кейн подивився на Сема і сказав:
— Знаєш, я вже не вперше помічаю як ти дивишся на нас з Марлі.
Сем насторожився: невже його викрили? Що буде далі з їхньою дружбою?
— Я розумію, — сказав Кейн, — що ти сам, що дівчини в тебе немає, але це не означає, що потрібно йти гуляти з першою-ліпшою. Ти ж навіть не знаєш, що то за дівчина, і вона тебе не знає, але вже хоче до себе додому вести. Це ненормально, Семе. Не ображайся, але вона тобі не потрібна. В неї таких як ти багато.
Сем задумався, опустив погляд до землі, а тоді сказав:
— Не тобі мене вчити життю. Я виріс на вулиці, був сиротою, моє життя було дуже складним — не те що в тебе. Ти маєш маму, сестру і дівчину. Вони тебе підтримують. Мене ж немає кому підтримувати і любити. Але, як не крути, зараз я там само, де й ти!
Він зі злістю витер руки від мастила і бруду ганчіркою і вийшов з автомастерні на вулицю. Він був дуже злий на друга і вже хотів покінчити з їх дружбою, вирішивши, що такий друг йому не потрібен. Але тоді він згадав про Марлі, про її красу, і вирішив, що якщо він відіб'є її у Кейна, то це буде вдвічі болючіше для нього. З цією думкою він повернувся в автосервіс і, зробивши вигляд, що нічого не сталося, продовжив працювати.
Кейн не пам'ятав чи бачив він Сема таким розлюченим раніше, але вирішив, що не буде його займати до завтра точно.
​Кейн, Сем і Стів рідко коли засиджувалися на роботі до опівночі, але знали, що якщо й попрацюють довше, то отримають надбавку до зарплатні. Тому кожен з хлопців вже думав на що витратить ці гроші.
Стів вирішив, що купить солодощів своїм дітлахам, яких у нього було троє. Сем, як завжди, не знав на що витратить. А Кейн вирішив зробити сюрприз своїм рідним: він захотів купити їм свіжий і запашний хліб, а на решту грошей — купити щось для Марлі.
Роботи біля вантажівки було вдосталь. Вже о восьмій годині вечора хлопці втомилися працювати і вирішили зробити невелику перерву. Кейн і Стів вийшли на двір. Повітря було важким, і дихати було нелегко.
— Знаєш, Сем образився на мене. Це так неприємно, він мій друг...
— Хм, розумію, але ти тут ні до чого. Роботи й справді багато було, — відповів Стів.
— Багато... але це вперше за кілька років він вирішив зустрітися з дівчиною, і я йому не зміг допомогти.
— Не муч себе тим. Якщо він хотів зустрітися з тою дівчиною, про яку чув, то добре, що ти його не відпустив.
Кейн всміхнувся:
— Вмієш ти настрій підняти!
— І дружина мені так каже.
— Добре, йдемо попрацюємо ще трішки.
Хлопці докурили цигарки і повернулися в майстерню. Сем не йшов з ними. Він все ще був ображений на Кейна. Він сидів в комірчині і доїдав свій бутерброд. В його голові було безліч думок. Всі вони крутилися і перепліталися, роблячи в голові кашу. Сем шкодував про зіпсоване побачення і звинувачував в цьому друга. Саме тому він вирішив, що рано чи пізно він йому помститься за це...