Падіння небес (частина перша)
Пролог
Пролог:
До звуку, до світла, до руху й тіней,
У безкінечності, де тиша глибша за смерть,
Існував він — Творець без облич і без імен,
Що роздів свою душу на декілька сердець.
То нове невідоме серце мало дві сторони,
Як все що існує в новому і старому світі.
Половина мала в собі, чорний образ тіні.
А друга світилась як місяць у митті.
І як ступили на землю двоє сердець,
Що звалися Стат і Тера — початок і смерть.
Вони були схожі, мов місяць і сонце.
Та оболонка — для мертвих, не суди по зовні.
Та кожне серце, розділене з волі творця,
Шукало відлуння — дзеркало свого болю.
І навіть у світлі тремтіла пітьма,
А пітьма шукала світлої волі.
А безіменний завжди стеріг здаля,
І так наказав — аж тріснули дзеркала.
«Ви, діти, не знаєте, що таке лад —
Кохайте подібне, а протилежне — спад».
Так і вертілись віками серця,
Шалені союзи: Стат-Стат, Тера-Тера.
І тримали рівновагу уламки вінця,
Бо в кожному Статі жила його убита ера.
Та, як діти, не всі слухались матері й отця,
Кохали вільно, не боялись болю й ременя.
І стався вічний початок небуття —
В коханні ліг Стат, до нього лягла Тера.
І сотворили вони зі своїх сердець
Те, чого не існувало у величнім небі.
Заплакали дзвінко троє грішних істот,
І наказав Безіменний посилить їх на землі.
#6935 в Любовні романи
#182 в Любовна фантастика
#1718 в Жіночий роман
Відредаговано: 01.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
