Падіння богів
Глава П’ятнадцята. Лицар з уламком
Глава П’ятнадцята. Лицар з уламком
Три дні вони йшли горами, уникаючи доріг. Сера мовчала, Ілар майже не спав. Бог війни, виснажений після бою, ледве тримався на ногах.
На четвертий день вони натрапили на табір повстанців. Здалеку видно було знамена — чорні полотнища з намальованим уламком меча.
— Вони вже не борються за свободу, — прошепотала Сера. — Вони борються за силу.
В центрі табору стояла висока постать у броні, блискучій навіть у тьмяному світлі. На її поясі висів уламок — такий самий, як у Ілара. Коли воїн підняв забрало, хлопець відчув, як серце зупинилося.
— …Рен? — голос зірвався.
То був його старший брат. Той самий, якого забрали в рекрути й про якого він роками нічого не чув.
Очі Рена світилися сріблом. Його усмішка була теплою, але за нею — холод уламка.
— Іларе… брате. Я знав, що ми зустрінемося. Доля сама веде нас.
Ілар відступив, у руці його клинок загув, немов пізнав споріднену кров.
Рен простягнув руку:
— Приєднуйся. Разом ми створимо новий світ. Без жерців. Без богів. Лише люди з нашою силою.
Сера схопила Ілара за плече.
— Не слухай його. Він уже не той. Він належить їм.
Бог війни тяжко підняв голову.
— Двоє уламків поруч… це кінець. Якщо вони з’єднаються, голоси Первісних стануть голосом війська. І ти, хлопче, будеш наступним.
Ілар дивився в очі брата, де колись було життя, сміх і тепло. Тепер там залишалося лише срібло.
Він зрозумів: справжня війна тільки починається.
#4514 в Фентезі
#674 в Бойове фентезі
Відредаговано: 20.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
