Глава Четверта. Вогонь повстання

Глава Четверта. Вогонь повстання

Вузькі провулки вели їх далі від храму. Ілар чув, як дзвони розкотисто глухнуть над містом, як десь далеко свистять роги тривоги. Інквізитори зчиняли справжнє полювання.

Бог війни вже майже не тримався на ногах. Його рука, що колись могла одним рухом рознести стіну, тремтіла, немов у старця.

— Ще трохи, — пробурмотів він. — Десятки років я вів битви… а тепер ледь рухаюсь. Смерть сміється з мене.

Ілар хотів відповісти, але з темряви виринув хтось інший. Дівчина в сірому плащі, з коротким луком за спиною і рішучим поглядом.

— Сюди, швидко! — вона жестом покликала їх у підворіття.

Хлопець вагався, але бог ледве тримався, і часу не було. Вони рушили за нею.

Вузький хід вів униз, у катакомби, де пахло димом і залізом. Дівчина запалила смолоскип. У його світлі було видно кількох озброєних людей у простій, але міцній броні.

— Ти хто? — нарешті спитав Ілар.

Дівчина зняла каптур. Її волосся було темне, обличчя вкрите пилом і потом, але очі палали гнівом.

— Мене звати Сера. Я з Опору. Ми боремося проти інквізиторів і проти тих, кому ви служите.

Ілар напружився.
— Кому ми служимо?

Сера кинула погляд на бога війни.
— Йому. Ваші боги століттями пили нашу кров. Ви думаєте, ми забудемо їхні війни, їхні жертви? Тепер, коли вони слабшають, ми вирвемо свободу.

Вона наблизилася й подивилася просто на Ілара.
— А ти, хлопче, носиш артефакт. Я бачила, як він спалахнув над храмом. З такою зброєю можна покінчити з ними всіма.

Ілар відчув, як його серце завмерло. Він згадав, як сам замислювався добити бога, перш ніж все закрутилося.

Бог війни підняв голову, його голос був низький і твердий:
— Якщо цей уламок упаде в руки таких, як ви, світ потоне в хаосі. Ви не уявляєте, кого насправді годуєте своїм гнівом.

Сера різко розсміялася:
— А ти уявляєш? Ви самі нас до цього довели. Люди більше не бояться богів.

Напруга повисла у повітрі, наче туго натягнута тятива.

Ілар стояв між ними, стискаючи уламок меча. Він відчував, як і Сера, і бог війни чекають його вибору.

А над ними, у нічному місті, гул дзвонів ставав усе ближчим.