Падлюка сидить у кожному. До пори до часу. Буває, що йде геть, бо стає немічною. Буває, що росте. Ріст падлюки може бути внутрішнім, а може й ззовні файно наростити, приростити та турбулентно затурбувати.
Падлюка звичайна стає немічною або переростає в падлюку незвичайну.
Падлюка звичайна робить згубу собі звичайному. Падлюці незвичайній вже мало тебе самого: пазурами губить й того, хто поруч.
Падлюка звичайна їсть тільки клаптики тебе самого зсередини. Тут просто слід не кормити. А от падлюка незвичайна гамцяє спершу розум, а потім серце й душу того, хто припав їй до смаку ззовні.
Падлюку звичайну можна здолати, нарощуючи світло в собі. Падлюка незвичайна – не така проста. Тут вже слід додати силу більшого світла: яскравішого, могутнішого та в рази світлішого.
Падлюка звичайна – хитра паскуда. Падлюка незвичайна – ще хитріше паскудисько.
Падлюка звичайна кричить внутрішньо в тобі самому, а от падлюка незвичайна часом дуже мовчазна. Мовчання падлюки незвичайної – омана та чергова хитрість. Слід бути пильними.
Певне, усім потрібна сила більшого світла: яскравішого, могутнішого та в рази світлішого…