Озирнися

***

Стій, озирнися
І подивися:
Десь вдалині
Плаче, сумує
Ніжне вічне кохання,
Рідкісна та ж любов,
Що зобов'язалася берегти
Пісні та радісне світло,
Слабкість та віру в мрію,
Що лише фантазія, нісенітниця
Для решти і для всіх.
Тільки тобі – це життя;
Жадібний ковток, зимовий вдих,
Що обпалить, не врятує;
Довгий слід на шляху
І з нього не можна втекти.
Ранок, зоря, теплота
Після: туман і захід сонця,
Темна ніч та захід,
Швидкий, недовгий кінець.
Крикни швидше: "О, ні!"
14.03.2000.

* * *

Десь за межею землі
Пензлем тонким проведе
Бог-творець і там, вдалині,
Небо осяє сонцем.
25.03.2000.

* * *

Не сумуй, любий друже,
Стане краще все навколо!
31.03.2000.

Пролісок

Темрява спустилася -
Це ніч наздогнала
Все довкола живе,
Навіть те, інше,
Що живе лише час,
Що дано частково
Богом чи Всевишнім –
І наздогнало щось
Маленький проліск,
Біленький, похилий
Головою блискучою.
Що ж? Година промчить,
Гучний звук пролунає –
І поллє жахливий
Той кінець у проліск,
У сік, народжений життям,
Добротою Всесвіту;
Що забуло щастя,
Де завжди нещастя,
Казки залишають,
Де йде все швидко,
Нескінченно порожньо,
Може, вперед, га?
Може, знову назад,
А, може, нікуди...
Немає кінця… початку
Теж ні… взагалі
Не було завжди!
Насолоджуйся життям -
Ця мить недовга,
Насолоджуйся життям.
І прощавай, пролісок!
8.03.2000.

Справжнє кохання

Якби ви пройшли крізь життя,
То б помітили, на жаль:
Справжнього немає кохання
У кожному серці, що усередині.

Якщо є – воно рідкісне
І знайти його трохи
Буде складно, адже воно
Десь там, вдалині тебе.

Справжнє кохання…
Що ж у цьому слові таке
Краще, красивіше за просте?!
Ось: воно сильніше за таке!!!

У нього закладено сонця промінь,
Що прогнав десятки хмар,
У ньому закладено сонця промінь,
Що веде на вірний шлях!
28.02.2000.

***

Хтось скаже мені: «Пробач
За твою любов душі».
Хтось скаже: «Чекай,
Не поспішай помчати геть
У мовчазну ту ніч!

Не поспішай, пробач мені,
Я люблю, люблю тебе!
25.02.2000.

*
Життя прекрасніше за людей, які живуть на Землі.
26.04.2000.

Ти скажи…

Ти зрозумій зараз,
Що найголовніше -
Це життя твоє,
А не сну кохання.

Ти зрозумій, навіщо
Тут народжена твоя година,
Ти зрозумій, навіщо
Тут живе світло дня.

Ти знайди, навіщо
Потрібен світ віршів,
І навіщо, відповідай,
Створено кохання?

Ти дай відповідь, навіщо
Розквітнуть квіти,
Для чого тепер
Ми не чекаємо на кохання?

Чекай любов завжди,
Навіть якщо у дощ
По обличчю пройшла
Гірка сльоза.
11.04.2000.

* * *

Ось і життя проходить повз вартових –
Встигають лише зустріти, проводити…
У чому сенс такої дороги далеких справ,
Та й де всього та всіх людей межа?
1.04.2000.

***

Я не згодна з тобою,
Дню, що минає геть!
Знову поспішаєш, але куди?
Чи знаєш ти, де вона –
Страшна, сумна пітьма?
Не тікай, почекай!
Такий день прекрасний, такий милий!
Дорога остання мить дня!
Не забирай, погаси
Швидкий політ та розмах
Крил величезних, доле!
Ніч ... довгоочікувана ніч
Тільки для тих, хто закоханий.
2.04.2000.

*

Легким нічого не буває. І особливо будівництво щасливого і вдалого життя, коли треба вчитися жити і виживати краще за інших, коли хочеш прекрасніше життя, ніж те, яке ти зможеш отримати саме зараз, або яке легше здолати, перемогти, ніж ту бажану долю і життя.
8.05.2000.

* * *

Знаєш, колись давно
Світ перетворився на кохання,
Це була твоя ніч –
Найкращий і ніжний світ.
26.05.2000.

*

Навіть у бруді можна знайти щось гарне: на ньому можна малювати. Значить, у будь-якій справі можна знайти щось корисне.
13.03.2005.

* * *

Танцює місяць золотий,
Пірнаючи нижче в хмари,
І знову милується собою,
На відображення дивлячись
У зелені моря
І в блакитні річки –
І в хвилі все ж таки дна –
У найтонші ті стрічки,
Де сняться найкращі мрії,
Де не таке життя твоє,
А якось краще там і дні.
Ті вартові на постах.
13.03.2000.

* * *

Весна вирішила відступити,
Трохи чекаючи тепла,
Вона вирішила подарувати
Зимові останній сніг.

Так, дев'ятнадцятий день,
А сонця немає і не бувати,
І скоро до нас прийде квітень,
А листя, трави все не видно.

Живою історією сповнений
Час від завірюхи до весни,
Вона ж боротися повинна
І подарувати дощі.
19.03.2000.

*

Не зачепивши, не впізнаєш.
14.04.2005.

***

Не знаєш, що готова відтворити доля,
Негоду, страх чи хмари біліші за сніг,
Нехтування людьми, біль за них зі злом справи,
А може, просто відчуження від світла?

Знайти серед натовпу того, хто не зрадить,
Того, хто буде вірний, добрий і милий з усіма,
Хто ніколи не скаже, наплювавши в серця,
Найгострішого, що ранить як жало, щось.