Ожальнена тихолюбка

Тум-тум, серце моє до п’ят відійшло

Тум-тум, серце моє до п’ят відійшло,
Хах-хух, дихання збилося відразу,
"Де я?" — розуміння зійшло нанівець,
Так темно... очі місяць закрив.

Страх, який поглинув мене, не минав,
Розвивався, зростав у серці моєму,
Наче дитина богинки.
Просто хотіла позбутись його — назавжди!

Він робить життя небезпечно сумним,
Породжує млявість й ненависть до себе,
А все минає — життя без розуміння себе,
Без мрій та бажань,
Сумне й сіре, непотрібне...
І все — через страх свій.

Lizcat-blak

Подобається

#2992 в Різне
#624 в Поезія

У тексті є: темнаромантика, інтимна лірика, неоромантика

Відредаговано: 30.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись