Серце любові почало згасати

Серце любові почало згасати,
У темряві ночі, у темряві страху,
Страху за життя, яке втратити може,
Може навік піти у пітьму,
Сім'я її може загинути в мить,
В мить неминуче болючу,
Вона страх панічний втілює в тіло!
Бо була б тут людина звичайна,
То й боятися нічого, домовитись можна,
Але не з руснею, з не людьськими катами!
Їх ракети летять, не бачучі сну,
Знищуючи наші міста, 
Вони викрадають наших людей!
Знищити, з'їсти і поглинути нас,
Це їхнє бажання ще з Гетьманщини, мабуть.
І це викликає страх у людей,
І це викликає нестримну лють у людей,
Лють і страх, що заслуговують бути почутими!
Серце любові руйнує все це,
Хвилює все більше, наче годиник у смерті,
Не знаходячи рішення, "що робити",
Хоче, просто зникнути у пітьмі!
Але, у неї є любима родина,
З якою бути повинна по вік!
Тому серце любові має жити, 
Наче годиник життя, що секунди!
За для родини, друзів–себе...
Московія, зробила лиха багато,
Зачепила усіх, хто був поряд,
Розбивала серця, руйнувала долі людей,
Несла й несе тільки смерть для людей,
Чорну чуму по світу розносе що дня,
Це значить що треба боротись,
За наших людей, за наше майбутьне, 
За наші кордони, за пам'ять народу!
Боротись що секунди, як годиник життя,
Українці–боріться!
Бо хто ж окрім нас, зробить все це?
У кого ще вдосталь сталевої волі?
Хто ж ще, століттями бориться за свободу свою?
Як серце любові, боролися й боротися будем,
І як ми любимо казати,
Боріться й поборите, любі серця!