Озерна наречена: Таємниця розбитого дзеркала
Пролог
— Софійко, не чіпай! — вигукнула Злата, але було пізно.
Чорний оксамит повільно сповз на підлогу, здійнявши хмару пилу. Дзеркало було старим, з потемнілим сріблом на кутах. Але воно не відображало кімнату.
Замість ліжок та шафи дівчата побачили в склі поверхню нічного озера. Вода була чорною і нерухомою, як скло. А посередині цього «озерного» дзеркала плавав той самий чорний буйок, про який у селі складали легенди.
— Дивись, там лялька! — Софійка вказала пальцем на відображення.
З-за буйка повільно піднялася рука. Бліда, тонка, обплутана зеленими нитками твані. Вона тримала старовинну ляльку.
Тук... тук...
Звук ішов зсередини дзеркала. Лялька в руках «тієї» дівчинки раптом розплющила очі. У кімнаті миттєво похолоднішало, а під дзеркалом на підлозі почала розтікатися невелика калюжа справжньої, брудної озерної води.
— Злато, чому дівчинка в дзеркалі схожа на мене? — прошепотіла Софійка, задкуючи.
Злата схопила камеру, намагаючись сфотографувати це явище, але через об'єктив вона побачила дещо жахливіше: дівчинка в дзеркалі не просто стояла там, вона протягувала руку крізь скло, і її пальці вже торкалися краю їхнього реального світу.
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
