Початкова позповідь

   Звичайний вечір в спокійному районі. Звичайні маленькі будиночки з вузькими вулицями й різнобарвними неоновими вивісками біля магазинів, барів і клубів, де кожен може купити ГКВІ. Взагалі, Дельтей досить спокійне місце, звуки вистрілів чи криків вже частина буденного життя, життя в найбіднішому місті Оверк’юбу.
   На одному з рівнів міста спокійно стояв чоловік тримаючись за поручні мосту, який постійно скрипить. Постать вдивлялася в далеч, розглядаючи будівлі, людей, інколи на птахів. В чоловіка активувався АРІР, і почав випускати невеликі струмені антисептика. Оглянувшись він помітив людину в чорних окулярах.
   -Ти хто такий? Місцевий? – запитав чоловік в масці.
   -Спокійно. Ні, я не місцевий. Мене звати Маркор.
   -Я так і помітив. Мене звати Олег. І останнє запитання, ніхто з твоєї сім’ї не хворіє?
   -Ні, я з Вольда, в нас майже немає випадків захворювань на пневтоклію.
   -Добре. – респіратор повернувся до неактивного стану. - Секунду, я тебе запам’ятаю. Готово. – знову повернувся до міста і дістав пачку сигарет. – Будеш?
   -Я не проти. – Маркор закурив і почав кашляти. – Ну у вас тут сигарети, кхе, але все одно дякую. Я народився і працював у Вольді, але ось недавно мене вигнали, а в багатих містах бідняки не потрібні, ось так я сюди і докотився. Можеш мені розповісти про ваше життя?
   -Зрозуміло, знедолений як і більшість з нас. Ти вже помітив мій респіратор – це АРІР тобто автоматичний респіратор індексаторного розпізнавання, так як тебе не було в мене в базі, тому респіратор в захисних цілях активізувався і пустив антисептик. До речі, тобі також такий потрібен, бачиш он там будівля з вивіскою «Все що тобі потрібно для виживання», там продаються АРІРи, поряд є магазинчик з дешевим алкоголем, за це тобі зроблять величезну знижку. Обов'язково в людних місцях вмикай респіратор, бо тут це смертний вирік, на відміну від Артонга, де можуть замінити індексатор,  тут тобі можуть ввести свинець і спалити.
   -Я так розумію в вас тут кожен сам за себе - переварював новачок - і ніхто за просто так нічого не зробить.
  -Саме так, до кожного треба знайти свій підхід. До речі, ти знаєш, як працює пневтоклія?
   -Ні. - зацікавлено запитав Маркор.
   -Колись почув, що це захворювання діє на індексатор, що спричиняє якийсь збій, через це мозок моментально вмирає і в результаті активуєтся клінер. Клінер - це вибухівка в кожному з нас, назву дізналися завдяки одному випадку: чоловік помер, але не вибухнув, всім захотілося дізнатися “Як так?”, а один з лікарів зробив розтин і почав вивчати його тіло, ось так і почали його так називати. І дізнатися, що ти захворів за місцем куди вставили індексатор, це місце може гноїти, хоча в нас це це складно зрозуміти - майже в кожного це місце гноїть через відсутність медицини.
   -Досить цікаво, а ви щось знаєте про куб?
   -Звичайно, в нас тут ходять чутки, ніби куб почав аномально себе вести, він і так аномалія, але зараз вже щось серйозне - він почав видавати в 3 рази більше енергії, добре, що інженери передбачили і зробили систему, яка витримує білу кількість енергії ніж видає куб в 50 разів, тоді було добре керівництво, яке не жаліє грошей. - чоловік зробив перерву щоб заспокоїтися. - Прошу вибачення, коли довго розмовляю починаю задихатися.
   -Та без проблем, кхе, я почекаю. А ви щось знаєте про вашу зброю?
   -Звичайно знаю. - з зацікавленням почав Олег. - В нас начебто почали випускати нові гвинтівки з авто доведенням. Вони досить великі і наповнені всім найновішим обладнанням: приціл з неймовірним зумом, показником типу і кількості патронів, приклад, який зменшує віддачу і найінноваційніше - ствіл з розумним доведенням. Це все потребує енергію, тому з’явилися нові люди на полі битви знаменоносці -  люди, які носять електро роздатчики, які називають “Знамена”. Так заряджають зброю і екзоскелет. А якщо битва невигідна, можно пустити електромагнітний імпульс, тоді вся електроніка перестане працювати.
   -В мене є запитання, звідки ви це все знаєте? - запитав Маркор. - Це все просто розголошують, і ніхто не проти?
   -Саме так. - зітхнув чоловік з сумним обличчям. - На жаль так і є. Будь хто може про це дізнатися, навіть шпіони. Дещо просто розголошують, а щось намагаються скрити, але чутки занадто швидкі. А чому питаєш?
   -Просто так, ти мені так спокійно все розповів, аж не віриться. Дуже дякую, але мені треба йти.
   -Бувай, будь обережним.
   Окуляри Маркора блиснули, на обличчі з’явилася посмішка, але Олег цього не побачив. Вибух. Тіло чоловіка перетворилося на червону застиглу хмару з вогнем від вибуху. Маркор спокійно пішов.