Крок 3. ЗАВТРА ГІРШЕ ТА ДЕШЕВШЕ. Чому речі втрачають свою вартість?

    Суботній день пройшов просто чудово! Тим паче, це був вже наступний день після отримання Деном повітряного змія в якості подарунка від батьків. Ден перебував у захваті від подарунка, тому був дуже радий, що не довелося довго чекати нагоди відправити свого змія у перший політ.

   Ден був надзвичайно задоволений подарунком, тому не міг не запросити тата на церемонію першого польоту Змія. Але, якщо вже бути щирим, до вдячності додавалися сумніви, що Дену з Пітером вдасться самостійно розібратися, як вправно обходитися з конструкцією Змія. В такому випадку допомога тата аж ніяк не завадить.

   Одразу після сніданку вже знайомий вам старенький родинний седан вирушив з подвір’я. Спочатку треба було забрати Пітера. Він жив недалеко від будинку Дена, і міг би сам прийти до місця старту подорожі. Але, враховуючи, що у подальшому шлях лежав за межі їхнього містечка, тато вирішив особисто привітатися з батьками Пітера. Напевне, Ден ніколи не зможе зрозуміти деякі забобони цих «дорослих».

   Поїздка від подвір’я Пітера до лугу за околицями містечка, який було обрано місцем урочистостей, тривала не більше п’ятнадцяти хвилин. Враховуючи, що всі троє перебували у відмінному настрої, можна стверджувати, що її, взагалі, ніхто не помітив.

   Оглянувши запланований стартовий майданчик, учасники процедури запуску повітряного змія погодилися, що попередній вибір був вірним. Луг представляв собою, практично, рівний прямокутник довжиною близько 120 метрів та близько 40 метрів завширшки. З двох довгих сторін він був оточений невисокими схилами, що утворювало всередині потік повітря, необхідний для сталого перебування змія у польоті.

   І з самого початку, як це зазвичай трапляється, хлопці допустилися серйозної помилки, що в подальшому призвела до «дорослої» розмови з батьком. Але про цю розмову трохи згодом.

   Припускаю, що не всі читачі знайомі з конструкцією та технікою поводження оператора з повітряним змієм. Тому стисло поясню таким читачам, як це працює.

   Відносно масивна та надзвичайно легка конструкція змія утримується оператором через міцну волосінь. Один кінець закріплюється на конструкції змія. Інший має міцно триматися оператором. У міру натягування або слабшання волосіні, оператор або трохи відпускає захват, тим самим збільшуючи довжину сполучної зі змієм ниточки, або підтягує її, поки змій знову твердо не вп'ється в потоки повітря, що надає йому стійкості в польоті.

    Отже, спочатку треба трохи розмотати волосінь з котушки, забезпечуючи цим стартову висоту, на яку підніметься змій після того, як оператор розпочне свій стартовий розгін.

    Оскільки ні Ден, ні Пітер раніше ніколи не запускали повітряного змія, тато ретельно пояснив їм, як це працює та послідовність їх дій.

   Розпочавши, Ден взявся відмотувати стартову довжину волосіні. Але занадто захопився процесом, та розмотав занадто довгу ділянку.

   Довелося знову намотувати на котушку зайву довжину.  Але це виявилося не таким простим завданням. Пориви вітру на лузі гойдали волосінь з боку в бік. До того ж, Ден одного разу перечепився ногами за кільця волосіні, що утворилися перед ним на  високій траві.

   Як наслідок, волосінь заплуталася. Троє невдах більше десяти хвилин намагалися її розплутати, але все виявилося марним. Довелося відрізати ножицями кусок волосіні, що не піддавався, та зв’язати нові кінці, що утворилися, міцним рибацьким вузлом. Добре, що тато мав досвід в цьому, завдяки своїй пристрасті до риболовлі.

   Далі все пройшло надзвичайно вдало, досить вправно та емоційно. Ден з Пітером близько двох годин по черзі піднімали змія в небо, навчилися поратися з висотами та напрямами руху вітру, навіть передавати керування змієм один одному. За винятком кількох не досі вдалих приземлень змія, їх дії можна назвати цілком професійними. Особливо, з огляду на те, що це був їх перший досвід.