III - Хіба це важливо?

"Навіть смерть нас не покине, бо вона вже тут"

 Певно вириватися немає жодного сенсу? У повітрі відчулося.. щось загрозливе та небезпечне. Чому хтось завжди ставав на її шляху? Маргарет не могла відповісти на це питання, як і не мала відповіді... Чому він її не відпускає ?

 Здавалося він не помічав, що ще більше забруднює її. Що він міг їй сказати ? У нього не було слів... Лише очі ворога. Так, він завжди дивився на неї, так але нічого не сказав.

 Їй хотілося вчепитися в нього ще дужче, чомусь занепокоєння збільнилось. Маргарет  подумалось, що вона виглядає, ніби риба. Дика, мовчазна риба.

  - Де він?

 Натомість він все ще її тримав, сердце билося, ніс кровив.

  - Хіба це важливо? - Драко опустив погляд.

 Не в силах підняти на нього очі, він не рухався. Тіло було далеко.

Блондин замислився : "Вона ж не спливе кровью, поки вона тут...

Поки я її тримаю?"

 Його руки дужче вчепилися в її плечі та витягнули з пітьми. Двері почали зачинятися, а руки Драко Малфоя тремтіли. Постукуючи ногою вона доторкнулась до його щоки, водночас з цим його м'язи напружилися. Хлопець хотів відійти, але не став. Це було надто тупо, надто просто. Він дійсно не розрахував.

 На нетвердих ногах, розхитуючись чоловік наближався. Кримезний ніс та надто маленькі очі.

Світло на кінці налички згасло, Малфой не став знов її піднімати. Ніяких рухів.

  -  Думали зпекатися мене?

 " Він повсяякчас був таким відстороненим, таким слабким. Як і я, якби колись ми змінили наші плани та клятви. Ти став би кращим... Драко. "

 Драко зціпив зуби.