- А ось і ти або Останнє слово

  - Може ніхто й не підставляв?

Може ти й не хотіла нічого розуміти?

 Хлопчина сам підійшов, хоч вона й не хотіла, щоб він наближався.

 Багато часу спливло... Трохи далі.

Все ще  Гоґвортс.

 Хоча (у минулому) та й зараз це був не хлопець, а тупий віслюк. Відразливе зітхання. Чоловічий голос спитав :

  - Скільки факультетів ми оминули ?

 "Навіть бруднокровці тобі б заздрили, віслюк, якби у тебе був розум, то й Гафелпаф, Рейвенклов, ба навіть Гріфіндор, тебе б прийняли.

А може ні..."

 Він продовжив, а вона неохоче його слухала :

  - Насправді, думаю, це не так важливо. Мене ж тоді знову перевели на Слизерин.

 Відьма думала що зараз він почне, як завжди хвалитися. Ба навіть більше, докоряти? Але у нього були інші плани. Свою гордість та наміри він дуже добре приховував, але от вона не змогла приховати, що все ще довіряла Йому та сподівалася... Може Він змінить рішення ?

  - Багато часу спливло, але думаєш, я дійсно хочу тебе вбивати? - 

поцікавився Якслі.

 Вона замислилась. Хтось був тут та кримезно усміхався. Хтось, хто мав привелегії, так, привелегії Слизерину.

  - Хоч ти й не красуня, але Малфой виявився не дурним, ще б пак... Він навіть з Пенті розірвав стосунки. Подруго... Ха-ха.

 "Щось не так.. Аж волосся дибки. Бо він.."

  - Кого ти ще привів? - запитала вона.

 Він проігнорував її. Певно віслюки не полюбляють запитання.

  - Я думаю... він ніколи не розумів, що таке справжня хіть. Хоча його матір дійсно знає, що таке гідніть - визнав Якслі.

  - Про що насправді ти кажеш?

  - Я завжди гадав, вона взяла його під контроль. Знаєш, Малфой був дуже знесиленим чоловіком, якби не став Пожирачем...

  - Мені не цікаві сімейні вчинки Смертожерів.

  - Ні, зараз тягни час.

Голос неначе по голові гупнув. Чи чув це, Якслі?

 Якслі протягнув :

  - Т-аак, але цікавий Драко Малфой. Чого б це, чого ти вирішила ходити на ті ж уроки, що й він? 

  - Схоже, ти тупий, Якслі.

Визнати, саме промовити це, було легко. Навдивовижу короткий поштовх.

...якщо бути відвертим, він виглядав не дуже, певно дійсно тупий віслюк, образився... " По обличчю все прочитав " - здогадалася дівчина.

 Одне з заклять відскочило від постаменту, але дівчина все ж не наважувалася відбивати.

 Запах лаванди та яблук.

  - Гей, покидьок!

Не надто охайний костюм, але Драко не вагався.

  - Драко, який ти нікчемний. Зробимо ставку, що тебе вб'є твоя ж дівка?

  - Заклятус. - Драко з'явився у іншому вуглу.

 Вона дуже добре розуміла, що Малфой намагається відволікти його. Дівчина ледь встигла ухилитися від блискавки, впала вона біля картини, впала занадто швидко та боляче.

  - Глушилято.

 Ще одна спроба супротивника.

  - Вадівазі - усі розтрощені картини полетіли у напрямку Драко.

 Шматок картини мало не влучив у голову. Дівчина закашлялась. Вона намагалася дістатися до палички, але Якслі сказав : 

  - Гліссео.

 Сходи, до яких вона тільки-но дісталася почали змінюватись.

З носа потекла кров.

 Драко тільки-но й встиг.

  - Маргарет! 

 Тіло дівчини потрапило у стіну.

  - Левікорпус...

 Якслі видихнув :

  - Ах ти хво....

 Його тіло змістилося у бік та почало перекочуватись у повітрі.

  - Зараз ти зависнеш, а потім...

 Він загарчав :   - Зараз я тобі зависну.

 Малфой кинувся на допомогу дівчині, але Якслі підняв паличку (він бо завжди любив глузувати з Драко) : 

  - Гаркірвіс Маґа...

 Закляття майже потрапило у мага, але коли Драко застигнув, то нічого не сталося.

  - Заклятус.

  - Довбане щеня! - Смертожер вже опускався.

 Драко кинув ще :

  - Круціо.

  - Сам захотів! Редукто.

 Вони так і не зрозуміли, яке з заклять знесло півстіни. Адже половина чарів потрапила знов-таки у постамент. Підлітку теж врізало та сильно. Маргарет змогла дати ляпаса Якслі, коли той наблизився. Він відтягнув її подалі :

  - Думала, я не хочу з тобою розважитися?

 Якслі у боргу не залишився, й коли її закляття не спрацювало, гаркнув :

  - Імперіус.

 Чари притисли Маргарет до однієї з дверей та знерухомили. Бліду шкіру Якслі осяяло світло, Смертожер почув, як Драко виголосив, Майже прокричав :

  - Імпедімента.

 Якслі відчув оніміння ніг. Магія Малфоя зустрілось зустрілась з чарами Якслі й це здавалося його здивувало. Щось у стіні зрушилось та задзеленчало, відьма бачила, як це зробив Якслі. Обличчя його скривилося, коли він тиснув що є сил на двері...

Які зачинялися та зачинялися. Повітря не вистачило, але цей раунд виграв він. Він вібив закляття, а потім одразу ж підняв паличку :

  - Експеліармус.

Суть була у тому, що Драко теж сказав те саме закляття. Майже сказав.

 "Я за тобою ще вернуся. От тоді ти й звернеш на мене свою увагу"

- вона чула, як він сипів у дверей та сміявся.

Почулося.

  - Круціатус!!

Та стогін Малфоя.

Щось ще... Ні, вже не так чутно. Але чомусь..

  - Заклятус. Бачиш, Драко, я поблажливий, я їй зовсім не зашкодив.

 Сморід крові та бруду та... Невже у Гоґвортсі дементори?

 Їй здалося, що у тому минулому, у якому вона була тоді, був спокій та тиша. А ще оладки та імбирні цукерки, які колись так любив готувати Драко. Вона чула, як зникає його дихання. Вона була у тьмі, очі сльозилися.

 Спалах.

  - Яке останнє слово? Ну шмаркач!?

Сміх уже голосніше. От тут він... Сміх та холоднє око, яке вдивлялося та сміялося. Бліда закривавлена шкіра.

 Та грубий голос.

  - А ось і ти, золотце.

 Підлога зрушила з місця, сходи обвалилися. Руки у крові міцно затисли її. Вона не могла вирватися та дістати свою паличку (щоб) розчистити вихід.