II - Я тебе не рятуватиму

 Думки були про те, що вони приречені. Хтось вже з іншої сторони підняв магічну паличку, дівчина звичайно розуміла... Драко не зможе відбити. Не у цей раз.

 ... Якщо хтось підійде, якщо бодай вони намагатимуться...

Котрий послав закляття?

  - Годі довбати мені мозок - от і все про що міг думати він. Малфой ніколи не скаженів.

 Проте зараз юрба намагалася його утримати.

 Зараз буде третє закляття. Між іншим воно буде навіть не захисне, о ні. Не заклятус... Навіть не...

 Тодішнє не так її лякало, майбутнє зустріло її зненацька та навалилося. А тодішнє було напрочуд легким та загрозливим. Біль? Тай, тепер його не оминути. Поки Драко озирався та намагався взяти її за руку, вона виттягла мантію. Їй подумалося :

 "Буде що згадати, але...що вони скажуть, якщо я чимдуж потягну його на себе.. 

Він тоді гепнеться на мене?"

 Десь далеко, якийсь голос відгукнувся : " Нічого тобі не згадається, тобі лишень влетить. "

 Нічого... зовсім нічого.

 Дівчина висмикнула іншу руку :

  - Бомбарда.

  - Гоблінський зуб та твоя подружка насправді того! 

 Коло замовчало. Учні не рухалися. Так, вони дійсно злякалися.

 Не очікували.

 Нічого не буде.

В неї наче повітря скінчилося.

  - Ти що коїш !?! Марр...

 Хтось пирснув від сміху, а хтось усміхнувшись, мовчки спостерігав.

 Пан Малфой важко дивився на неї. Він більше нічого не промовляв. У голові прояснилося, а потім дівчина прочитала його думки :

Я тебе не рятуватиму.

 То були дуже правдиві думки, але оповиті чимось лихим, чимось кроваво...

 Він наказав їй замовкнути та підпустив її ближче до себе.

  - Ти докумекала, що зробив Блейз ?

 Хлопчина хитро посміхався.

  - Хто ж тебе підставив,  дівчисько?

 Трохи далі...

 P.S  Поки що... Проблеми з переходом від думок Драко до ожп.