Марина, помічниця Ігоря, жила в багатоквартирному будинку біля лікарні. До цього будинку і під’їхало сине ауді. З нього вийшов слідчий поліції Сизоненко Петро Сергійович.
Біля під’їзду сиділи бабусі. Тож привітавшись з ними слідчий ввійшов до під’їзду. Підійшовши до потрібної квартири, Петро Сергійович натиснув на дзвінок. Пролунав дзвін. Але ніхто не відкрив двері. Слідчий знову подзвонив, але результат був той самий. Працівникові поліції нічого не залишалося як вийти на вулицю.
На подвір’ї Петро вирішив підійти до бабусь, що сиділи на лавочці. Він мовив до них:
- Я вбачаюся. Я шукаю Марину з 8 квартири. Не підкажете де її можна знайти.
- Кого-кого – перепитала одна з бабусь.
- Марину з 8 – підказала їй інша бабуся.
- А поняла – сказала бабуся і пильніше виглянувшись в Сизоненка, запитала в нього – А ви хто? Навіщо запитуєте її запитуєте?
- Я її знайомий – збрехав Сизоненко, щоб не отримати зайві запитання – По справі до неї. Маю борг відати.
- А ну так я її від учора не бачила – сказала у відповідь бабуся.
- І я також – мовила інша.
- А не могли б ви зателефонувати мені коли з’явиться Марина. А то я не можу з нею зв’язатися. А то хотілося б відати гроші. – звернувся слідчий до однієї з бабусь.
- Можу – відповіла та.
- Ой дуже дякую – сказав Петро Сергійович.
Після чого він записав свій номер, віддав його бабусі та попрощавшись пішов до авто.
Ауді рушило з місця. Тепер Сизоненко хотів відвідати дружину померлого Ігоря, щоб поспілкуватися з нею.