VI 9:45 Офіс Каптицького

Сизоненко ввійшов до офісу. При вході сидів охоронець. Петро запитав в нього де можна знайти Олега Миколайовича. Той детально пояснив. Піднявшись на другий поверх, слідчий з легкістю знайшов приймальню генерального директора. Над дверями висила табличка «Генеральний директор Каптицький О. М.».

Петро Сергійович ввійшов до приймальні генерального директора. Біля входу до кабінету, за столом, сиділа секретарка. На вигляд їй було не більше 25 років. В неї була модна зачіска. Її чорне волосся було зібране у високий пучок. На обличчі був нанесений виразний макіяж. Однак він не був екстравагантним. Зодягнута вона була в білу блузку з глибоким декольте, яке підкреслювало виточені груди, імовірно, п’ятого розміру. Нігті на руках були довгі пофарбовані в червоний та чорний кольори. Ноги не були видні, оскільки знаходилися під столом.

Секретарка, коли до приймальні зайшов відвідувач, розмовляла по телефону та щось робила за комп’ютером. Відсунувши слухавку від роту, ввічливо посміхнувшись та привітавшись, мовила:

- Що вам потрібно?

- Мені потрібен Олег Миколайович.

- Ви по домовленості?

- Ні я з поліції – відповів Сизоненко і продемонстрував посвідчення.

Дівчина сказавши в слухавку, що перетелефонує пізніше. Після чого вона ввійшла до кабінету керівника. За пару секунд вийшовши звідти, вона запросила слідчого в середину.

Сизоненко ввійшов до кабінету. З-за столу йому назустріч вийшов директор. На вигляд Каптицькому було на вигляд років 30-35. В нього було посивіле акуратно зачесане волосся. Обличчя було поголена. Під очима виднілися «мішки», з рота відчувався запах ментолу та кави - було відчуття, що особа мало спала сьогодні вночі. Олег Миколайович був зодягнутий в темно-сірий костюм. Під піджаком була одягнута біла сорочка. На шиї була зав’язана «подвійним віндзором» краватка. На ногах були взуті в чорні лаковані туфлі.

Слідчий промовив до генерального директора:

- Доброго дня.

- Доброго дня - посміхаючись і простягаючи руку для потиску, мовив той у відповідь до увійшовшого – Чим завдячую?

Працівник поліції потиснувши руку у відповідь сказав:

- Мене звати Сизоненко Петро Сергійович, старший лейтенант поліції. Мені потрібно поговорити з вами.

- Я не заперечую.

- Думаю зручніше буде в відділку. Оскільки я маю вам дещо показати.

- А в чому власне справа?

- Я вам там все поясню.

- А мене викликають, як свідка. Чи в якості кого?

- Поки що як свідка – відповів слідчий – необхідно дещо уточнити у Вас по одній справі.

- Ну тоді ходімо – погодився Каптицький.

По цих словах він та Сизоненко вийшли з його кабінету.