Петро під'їхав до готелю. У вестибюлі стояв столик за яким сиділа адміністратор. Перш ніж підійти до столу він оглянув підлогу. Підлога була чиста. Ніяких слідів блювання не було видно. Підійшовши до адміністратора, почув від неї:
- Доброго дня. Я вас слухаю.
Сизоненко дістав своє посвідчення і показавши його адміністратору промовив:
- Доброго дня. Мене звати Сизоненко Петро Сергійович. Я з поліції. В мене до вас декілька запитань.
- Чим я можу допомогти?
- Мене цікавить чи ви впізнаєте цю річ? – з цими словами Петро Сергійович дістав пакетик з ключом.
- Так це ключ від нашого номеру. Щось сталося?
- Я так розумію це з кімнати номер три. Ви можете сказати, хто там поселився? Доречи як до вас можна звертатися.
- Можете звертатися просто Іра. Зараз погляну в комп’ютері.
Адміністратор Іра набрала щось на клавіатурі. За мить вона вже знала хто поселився в цій кімнаті. І вже збиралася сказати це слідчому. Однак, через відому тільки їй причину, передумала це робити. Вона поглянула на Петра і мовила:
- Я скажу таку інформацію тільки опісля офіційного запиту.
- Але ж. Розумієте справа нагальна – хотів був заперечити слідчий. Проте Ірина його перебила.
- Я повторюю. Я наддам персональну інформацію про нашого клієнта, тільки за умов офіційного письмового запиту.
Петро зрозумів, що отримати інформацію в неї не вийде. Відтак він розвернулася і вийшов на вулицю.
Він вже збирався сідати до авто, як в його виникла думка. Петро навіть розсердився на себе, що не придумав зробити це відразу. «Добре, що хоч не встиг від’їхати» – розмірковував слідчий. Тому Сизоненко ввійшов назад до готелю.
- Що ще? – запитала адміністратор готелю, коли Петро знову підійшов до неї. В неї явно не було бажання розмовляти з представниками влади.
- А чи ви не скажете мені. Ваш постоялець вже залишив номер?
- Ні він і далі його знімає. Він не виїждив.
- А він зараз в номері?
- Ми Пане не слідкуємо за своїми клієнтами.
- Де знаходиться кімната номер три?
- А вам навіщо?
- Хотів б поспілкуватися з ним. Можливо він зможе відповісти на мої запитання. Покажіть мені де номер три.
- Зараз проведу до номеру – адміністратор відповіла і піднялася, щоб йти.
Коли вони підійшли до кімнати номер 3, Петро постукала в двері. Проте ніхто не відповів. Тому слідчому нічого не залишалося, як покинути готель.
Вже на вулиці сівши за кермо Сизоненко натиснув на газ та поїхала в морг, щоб з’ясувати деталі, які йому міг би розповісти судмедэксперт Грибок.