Глава 12

Останнім часом я почала відчувати себе зовсім інакше. Було дивно і тривожно — я, вампір, що ніколи не хворіє, відчула слабкість і нездужання, що не піддаються звичній логіці нашого виду. Мені було складно пояснити це навіть самій собі.

З моменту весілля минуло вже кілька місяців, і я поступово звикла до нового статусу — королеви Валорії. Спочатку мені було дуже непросто звикнути до того, що всі навколо вклоняються і звертаються до мене «Ваша Величносте». Це викликало певний дискомфорт, адже я завжди була більше «воїном» у душі, а не королевою.

Але ми з Джейкобом зуміли налагодити баланс між офіційним статусом і дружнім ставленням — у неформальній обстановці до нас зверталися просто по іменах, і це створювало відчуття рівності та довіри. Саме так, як мені і подобалось. Ми зможем змінювати королівство так, як захочемо.

Джейкоб — мій чоловік, король за походженням, і це не просто титул, а справжня відповідальність. Його підтримка була моєю найбільшою опорою. Разом ми будували наше правління країною, прагнучи зберегти традиції та водночас принести сучасність і розвиток. Було безліч викликів, але ми долали їх разом. І здавалось, що все йде так, як має бути.

Та моє самопочуття ставало все гіршим. Це лякало мене. Я не знала, чого очікувати, адже ніколи раніше не стикалася з подібним. Врешті я вирішила звернутися до вампірського лікаря — це рідкість, але у нас є свої медики, які розуміються на особливостях нашого виду. Слова лікаря перевернули моє життя. Те, що він сказав, здавалося неймовірним, навіть незбагненним. Я не могла повірити, що це сталося так швидко, так несподівано.

Я була щаслива і в той же час налякана. Як розповісти Джейкові? Чи захоче він цього? Ми вже говорили про дітей, але не планували настільки швидких змін. Ці думки не давали мені спокою, я боялася, що ця новина може змінити все між нами. Але я знала — краще сказати одразу, адже це стосується нас обох.

Тож одного вечора я чекала його вдома. Та він затримувався, і я почала хвилюватися. Він повернувся пізно, втомлений від роботи над проектом відбудови міста. Наші землі — старі, історичні, і Джейкоб прагне зберегти їхню красу, додаючи щось нове, щоб країна розвивалась. Коли він зайшов, він одразу підійшов до мене, почав обіймати і цілувати, але я не могла більше мовчати.

— Джейкобе, нам терміново потрібно поговорити, — сказала я серйозним тоном. — Будь ласка, постався до цього серйозно.

Він усміхнувся. Останнім часом цей чоловік все частіше був у хорошому настрої. І хоча інколи все ж його погляд сповнювався сумом, особливо в ті моменти, коли він дивився на портрети родини. Та життя стало по-справжньому щасливим.

— Тільки не кажи, що ти збираєшся мене покинути. Розлучення мені зараз точно не потрібне, - посміхнувся він. – Я ж так щасливий! Ти хочеш залишити країну без короля та королеви?

Я відчула, що ця легкість — лише його спроба приховати хвилювання. Він і справді подумав, що щось зі мною могло статись. І це в мені викликало посмішку, адже могутній король ставав слабким поруч зі мною.

— Ні, Джейку, — сказала я. — Це серйозно.

Він миттєво відсахнувся, напружився. Я розуміла, що налякала його. Він, мабуть, вже думає про найгірше. Я вирішила не тягнути і сказала прямо.

— Я була у оракула. Мені останнім часом ставало погано, та й ця слабкість. А для вампірів ж це не властиво, - його погляд став серйозним. – І... ти скори станеш батьком. Я вагітна.

Настала якась дивна тиша. Мені здавалося, ніби весь світ завмер на мить. Джейкоб стояв, немов не вірячи своїм вухам. Потім раптом обійняв мене, підняв на руки і почав кружляти по кімнаті. Його очі світилися щастям і захопленням.

Я бачила, як він був безмежно щасливий. Виявилося, я зовсім даремно хвилювалася. Він стільки разів говорив про дітей, про те, що хоче маленьку донечку або синочка. Просто не хотів тиснути на мене і нав’язувати свої мрії. Для нього, який втратив сім’ю, це було дуже важливо — створити власну родину, почати нове життя. Поставивши мене на підлогу, Джейкоб притягнув ближче і поцілував.

— Я так сильно тебе кохаю, — прошепотів він. — Ти навіть не уявляєш, наскільки. Я думав, що я щасливий раніше, але тепер ти зробила неможливе. Я літаю на крилах щастя. Ти — найкраще, що сталося зі мною.

І знову він кружляв мене в обіймах, а я посміхалася — тепер ми стали справжньою родиною, і попереду нас чекала зовсім нова пригода — виховання маленького життя. Хотілося б думати, що я готова до цього, але правда в тому, що я поки не маю уявлення, як поводитися з дитиною, як її виховувати і що робити, коли вона плаче чи потребує уваги. Це зовсім інша відповідальність, і вона трохи лякає.

Але у нас є час вчитися, рости разом і будувати наше майбутнє. Цей новий етап у житті відкриває переді мною безліч можливостей і викликів. І хоча невідомість лякає, я вже знаю точно: з таким чоловіком, як Джейкоб, я зможу впоратися з будь-якими труднощами. Адже справжня сила — в любові, підтримці та єдності.

Наша родина буде зростати, і я вірю, що цей маленький промінчик життя зробить наш світ ще світлішим. Незважаючи ні на що, я готова прийняти цей дар і подивитися, якою буде наша нова історія — історія королеви, короля і їхнього першого дитяти.