Глава 9

Якось дуже швидко пролетіло цих два тижні. Я навіть не встигла звикнути до того, що скоро стану дружиною. Після свого весілля Кларіса мала би поїхати на відпочинок зі своїм чоловіком, та все ж лишилася, аби допомогти мені з підготовкою. І за це я була справді їй вдячною. Отак ми втрьох, разом з Крістіною Та Кларісою, готувалися до цього всього. А я все більше переживала, адже це значить, що я одразу ж автоматично стаю королевою. Окрім весілля на мене ще й чекатиме в той же момент коронація. Завтра все моє життя зміниться. І це змушувало мене ще більше хвилюватися. Звичайно, дівчата ж обидві це пройшли, і зараз цілком задоволені своїм життям. Але не я, бо в мене все буде в рази складніше.                                                                                                                                                  

І вже завтра я стану Зоріною Драгомір, коханою дружиною та королевою Валорії. Але сьогодні ніч перед весіллям, і згідно наших традицій ми маємо провести її окремо. Ось таке мене просто дратує. Тому я і лежала, дивлячись у стелю та думаючи. Ні, я була впевнена, що роблю все правильно. Про це навіть і не йшло мови. Але якісь дивні думки не покидали мене. А що якщо він передумає чи розлюбить мене. Раптом щось з нами станеться? Аж тут у двері постукали. Підійшовши, я почула голос Джейка.                                                                                                                                                   

- Не відкривай, бо нам не можна сьогодні бачити одне одного. - промовив він. - Це одна з дивних традицій, на які я раніше не звертав уваги, а зараз це неймовірно дратує. Для мене важко навіть кілька годин бути без тебе.                                                                                                                                         

- Як скажеш, хоча я би краще порушила кілька з них. Особливо сьогодні. - я ж посміхнулася, присівши на підлогу. - Ти теж хвилюєшся?                                                                                                                      

- Так, ти навіть не уявляєш наскільки сильно. - я відчувала, що він посміхається. - Завтра точно буде один з найщасливіших днів в моєму житті. Ти офіційно станеш частиною мого життя. Цей день точно увійде до мого списку найкращих.                                                                                                                  

- І багато їх? - посміхнулася я.                                                                                                                         

- Поки що не достатньо. Але в більшості з них є ти. - продовжив хлопець. - В один з таких ти погодилася стати моєю дружиною. Хоча моє повернення було пов'язане з ненайкращими подіями, але я радий, що зараз тут. Поруч з тобою. І я вже уявляю наше майбутнє життя. Впевнений, ти будеш чудовою королевою.                                                                                                                                          

Мені б хоч трохи його впевненості. Джейк і справді був впевнений, що я буду хорошою правителькою, однак я не знала, чи зможу його не підвести. Але це саме те, за що я і переживаю найбільше. Я знаю, що зроблю все, аби наше життя з Джейкобом буде наповнений радістю, але тут зовсім інше. А раптом в мене не вийде впоратися з усім?                                                                                                                  

- Ти передумала виходити за мене заміж? - запитав він після паузи.                                                          

- Що? З чого ти це взяв зараз? Я кохаю тебе і справді хочу стати твоєю дружиною. - щиро відповіла я. - Ні, звичайно, що ні, я не передумала. Просте хвилювання ось і все. Але нам обом треба відпочити, бо завтра дуже відповідальний день. - сказала я. - Після весілля станеться коронація, і це теж мене дуже хвилює. Потрібно зібратися з думками.                                                                                                         

- Я тебе хоч впізнаю завтра? - спитав він з насмішкою.                                                                                

- Я буду в білій сукні. - посміхнулася я.                                                                                                         

- Що ж, в перший раз побачу тебе в такому кольорі. До того ж впевнений, що твоя сукня дуже пасуватиме, хоча я її не бачив. - сказав Джейкоб, встаючи. - Доброї ночі, Зоріно Драгомір. Звикай до цього імені.                                                                                                                                                         

Він пішов, залишивши мене в кращому настрої. Але хвилювання ні на мить не покидало мене. Та завтра вже все буде по-іншому. Завтра я стану Зоріною Драгомір, королевою Валорії та коханою дружиною...