Глава 8

Ми вже назначили дату весілля, тому і почалася активна підготовка, адже лишилося тільки пару тижнів. Джейкоб запропонував мені кілька варіантів, адже не хотів тиснути. І я обрала найближчу. Чомусь вже дуже хочеться стати його дружиною. А я ж весь цей час була на нервах. Все мало пройти ідеально, бо за цим буде спостерігати вся Валорія. Ми одружимося, а потім станеться моя коронація. Та найголовніше те, що це моє свято. І я не лише відчую себе справжньою королевою, я нею і справді ж стану.                                                                                                                                                               

Здається, що Джейкоб зовсім не нервував. Навпаки, він був настільки спокійним, що інколи хотілося його стукнути. Він займався державними справами, намагаючись звикнути до ролі правителя. І хоч його й не готували з самого дитинства, та виходило в нього все дуже добре. Він приймав участь у підготовці до весілля, але його влаштовували усі мої варіанти. Я ж потрохи починала допомагати йому, адже після весілля мені доведеться приймати активну участь у цьому всьому. Потрібно починати звикати. І хоч і виходило досить непогано, та все ж я воїн, і то мені ближче по духу. Та треба вміти чимось жертвувати заради кохання. Так, саме заради кохання. З кожним днем я все більше розуміла, що по-справжньому кохаю Джейка. І тепер я була в цьому абсолютно впевнена. Як добре, що тоді я все ж погодилась.                                                                                                                                                       

Проте свої тренування я не припиняла ні на день, адже це було частиною мого життя. Інколи мені допомагав дід або хтось з вищих чинів чи особистої королівської варти. Вони ставилися до мене тепер як до майбутньої королеви, хоча раніше я навпаки була їх підданою. Цікаво виходить. Як і сьогодні, ми з Маркусом відпрацьовували черговий удар, який був вигаданий мною ж рік тому. Але дід мовчав, не говорячи ні слова. І це на нього було зовсім не схоже, що мене і напружило. Тому, відбивши його удар, я просто спитала його.                                                                                                                                       

- Щось сталося? Ти якийсь сьогодні дивний. - запитала я. - Діду, якщо щось є, то одразу говори. Краще розберемося з усім зараз.                                                                                                                                  

- Та ні, просто... - він ніби підбирав слова. - Зоріно, скажи мені, ти щаслива з Джейкобом? Я знаю, що він тобі подобається. І це вже триває досить довго, хоча ви навіть не зустрічалися. Та й він взагалі поїхав на два роки. - оце так питання. - Просто у вас все так швидко сталося. Та й пропозицію він зробив тобі на очах у стількох людей. Неможливо було не погодитися. А може він змушує тебе стати його дружиною...                                                                                                                                             

- Діду, оце ти себе тут накрутив. - розсміялася я. - Коли це хтось зміг змусити Зоріну Варлок зробити те, чого вона не хоче?                                                                                                                                            

Я підійшла до нього та міцно обійняла. Він хвилювався за мене, і я прекрасно розумію його, адже я ж єдина його жива родичка. Тому, треба все швиденько йому пояснити. Хоча мені було приємно, що він хвилюється за мене. Але зараз це точно не потрібно. Я поруч з чоловіком, який кохає мене і зробить все, аби моє життя стало схожим на казку.                                                                                                    

- Послухай, я справді кохаю його, правда мені знадобився час аби зрозуміти це. Скажу навіть більше, це до мене прийшло навіть після того, як я погодилася на пропозицію. І Джейкоб би ніколи не примушував мене робити щось проти волі, адже він кохає мене. Ми щасливі з ним. - я обіймала діда за плечі. - І я дуже хочу стати його дружиною. Мені здається, що це саме і є моя доля. Я буду поруч з ним, і тоді моє життя стане найкращим.                                                                                                                    

- Добре, я дуже радий, що ти справді хочеш цього. - видихнув він. - Мені було важливо почути це, адже ти єдина, хто в мене залишилася. І хочу для тебе щастя. - посміхнувся дід. - Давай повернемося до тренувань, адже мені якось не зручно стало.                                                                                                

Що ж, одною справою менше, я заспокоїла свого діда. Я вже просто уявляю, що він там собі надумав. Напевно, що Джейкоб змусив мене стати його дружиною, хоча це було зовсім не так. Але тепер вже все краще. А це значить, що я маю повернутися до планування весілля. Ще стільки всього потрібно зробити, а часу все менше...